Вправа 115

Я жив колись в готелі «Україна». Он край шляху стоїть обгоріла вербиця-вдовиця. Слізьми-водою розлилось колишнєє святеє диво! Не сон-трава на могилі вночі процвітає, то дівчина заручена калину саджає. Кошлатий вітер-голодранець в полях розхристує туман. А угорі про таїнства природи задумався мислитель-чорногуз. Пахне мамою сорочка-вишиванка, цвітом яблуні, пшеничним колоском. Будуть вік стояти біля броду посивілі верби-матері. Десна-красна тече у даль, несе кудись мою печаль.

Н. Готель «Україна»; сорочка-вишиванка;
Р. готелю «Україна»; сорочки-витпиванки;
Д. готелю «Україна»; сорочці-вишиванці;
3. готель «Україна»; сорочку-вишиванку;
Ор. готелем «Україна»; сорочкою-вишивапкою;
М. (на/у) готелі «Україна»; (на/у) сорочці-вишиванці;
Кл. готелю «Україна»; сорочко-вишиванко.