Вправа 119

Осінь кленам фарбувала крони, прикрашала їм багрянцем скроні. Вітер прозорий мене вогким торкає крилом. І літо гостинне кладе на долоні пучечки достиглих солодких суниць. Жалкує юний вересень за літом, за різнотрав’ям і за різноцвітом, за вранішньою теплою росою і соняшників щедрою красою... Натягне дощ свої осінні струни, торкне ті струни пальчиком верба. Дерева цілий день вимітали небо своїми зеленими мітлами, і надвечір з-за хмар таки виглянуло сонце.