Вправа 110

110.1. Цвіте земля, задивлена в свободу.

  1. Омиті росами квітки розтулюють повіки.
  2. Послухай, як трава росте, напоєна дощами.
  3. Зимовий вітер хилить вільху на скуту кригою ріку.
  4. Досвітковий туман, білий, густий, починав рідшати.
  5. Овіяна степовими вітрами, стоїть на березі лиману хатина.
  6. Морозний сніг, блискучий та легкий, падає на серце прямо.
  7. У глибоких долинах, зелених од винограду і повних сизої мли, тіснились кам’яні громади.
  8. Любові сповнений до дна, я вам щедрую, добрі люди.
  9. Приголомшені, вони підійшли до перил моста.

 


Коментарі

Всього коментарів: 0