Варіант 17

1. Жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом — це А балада.

2. Літопис Самовидця, літопис Григорія Грабянки, літопис Самійла Велична — це В козацькі літописи.

3. Дівчина, через яку Еней («Енеїда») став на поєдинок, — В Лавінія.

4. «Малоросійська опера» — таке авторське жанрове визначення має твір Г «Наталка Полтавка».

5. «Силою» Григорій Сковорода називає Б мораль байки.

6. «Енеїду» І. Котляревського називають Б енциклопедією народного життя.

7. Жанр твору «Наталка Полтавка» І. Котляревський визначив як А оперу.

8. Твір «Маруся» — яскравий приклад Г сентименталиму.

9. До одного літературного роду належать твори Б «Кавказ», «Сон» («У всякого своя доля...»).

10. Людина, що знала кілька іноземних мов, була прийнята до Печерського монастиря в сімнадцятирічному віці, — В Нестор Літописець.

11. «Як історик та науковець... прискіпливо вивчав документи минулих епох, підводив наукову базу під свій історичний роман, але при цьому керувався емоціями, сповідував селянську мораль...» В П. Куліш.

12. Усі важливі вияви сімейного життя відтворено в Г родинно-побутових піснях.

13. У Львові 1574 року Іван Федоров видав А Апостол та «Буквар», що є першими друкованими книгами в Україні

14. Словами
Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала...
стверджує Т. Шевченко у творі за родовою ознакою
В ліричному.

15. Біблійний сюжет наявний у творі Т. Шевченка А «Злоначинающих спини...».

16. Козацький полковник і священик в одній особі діє у творі Б П. Куліша.

17. Установіть відповідність між героїнями творів та їх характеристиками
1-Б Настя Дрот — «.. .Жінка добра, роботяща, хазяйка слухняна; і що було Наум ні забажа, що ні задума, вона... ночі не поспить, усюди старається, б’ється і вже зробить і достане, чого мужикові хотілось...»
2-В Маруся Дрот — «.. .Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа...»
3-А панночка — «І що ж то за хороша з лиця була! [...] Здається, і не змалювати такої кралі!..»
4-Д Цірцея — «Люта чарівниця / І дуже злая до людей; / Які лиш не остережуться, / А їй на острів попадуться, / Тих переверне на звірей»

18. Установіть відповідність
1-В «Рибалка» — балада
2-А «Маруся» — сентиментально-реалістична повість
3-Б «Енеїда» — бурлескно-травестійна поема
4-Г «Наталка Полтавка» — соціально-побутова драма

19. Установіть відповідність
1-Б «Наймичка» — Т. Шевченко
2-А «Тарас Бульба» — М. Гоголь
3-Г «їхав козак за Дунай» — С. Кпимовський
4-В «Інститутка» — Марко Вовчок

20. Установіть відповідність між героями одного твору
1-В Латин — Низ
2-Г Прокіп — Устина
3-Д Микола — Горпина Терпилиха
4-А Настя — Наум Дрот

21. Автором першого українського історичного роману є П. Куліш.

22. Ідея спорідненої праці є основною для філософської системи письменника, мандрівного філософа Г. Сковороди.

23. «Караюсь, мучуся, але не каюсь» — життєве кредо Т. Шевченка.

24. Письменник, перекладач, автор підручників та правопису — П. Куліш.

25. Чи можна поему-послання Тараса Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм» назвати заповітом нащадкам?

Поза сумнівом, поема «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» — це заповіт нащадкам. Написана наприкінці грудня 1845 р., вона завершувала цикл раніше написаних поем і стала синтезом Шевченкових думок про волю, живою програмою національно-культурного, соціального і політичного визволення України. Цей твір — справжній заповіт Шевченка для нації.

Уже в епіграфі твору — «Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить, — лжа оце» — поет виразно вказував на свій ідеал: Україну як національну спільність, побудовану на засадах гуманної християнської моралі. Нація в поемі постає в образі одного дому. Тому ліричний герой важко переживає зло і неправду, які бачить у цьому домі.

Із провідної ідеї поеми — «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» — випливало найперше завдання, дане землякам-українцям: дбати про державно-політичну незалежність України. «Розкуйтеся!» — це була остання мета поета. Але перш ніж позбутися політичного гноблення, треба було скинути ті кайдани, якими обмінювалися, які кували один на одного земляки-українці. Тому «Братайтеся!» — це вищий ступінь любові до України. Вищі верстви українців, як спостерігав Т. Шевченко, були глухими до потреб простого народу, не чули зойку покривджених не тільки російським царатом, але й ними людей. Вони так само «правдою торгують», «людей запрягають в тяжкі ярма». Поет закликає панство схаменутися, брататися з «нижчими» верствами українського народу, по-справжньому, а не на словах полюбити його. Це — головна настанова послання «І мертвим, і живим...», у якому поет не просить, а навіть благає панство обняти «найменшого брата», тобто поневолений трудящий люд, під покровом матері-України:

Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, —
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.

Найвищий ступінь любові до України поетові земляки виявили б тоді, коли шукали б для себе правди, волі і братерства не поза її межами — у Росії чи навіть у Західній Європі, а «у своїй хаті». «У чужому краю» для них не може бути «братерства братнього», бо воно можливе тільки на рідній землі. І це цілком природно. Цю одвічну правду поет стверджує образно і рішуче:

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра...

Злочин багатих Шевченкових земляків полягав не тільки в тому, що вони шукали в чужих краях «доброго добра», а й у тім, що занедбали національнокультурний розвиток України, стали зрадниками, перевертнями — «свого цуралися». Таких Бог карає і навіть чужі люди проганяють. Здобутки науки і культури інших народів — дуже потрібні, без їх засвоєння неможливий національний прогрес у цих галузях, але занехаювати при цьому своє, рідне — просто недопустимо.

Заповіт для сучасників і нащадків досить промовистий:

Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.

З безмежної любові Шевченка до України і до земляків народилося це сміливе, гостре й одночасно дружнє поетичне слово, яке «неложними устами» не тільки сказало їм усю правду в очі, але намагалось повернути на праведну дорогу, збудити у них національну свідомість, спрямувати їхні зусилля для справи національно-політичного визволення України.