Варіант 19

1. «Батьком» української прози, автором сентиментально-реалістичної повісті є
Г Г. Квітка-Основ’яненко.

2. Перу Марка Вовчка належить твір
Б «Інститутка».

3. На основі листування двох ченців укладено
Б Києво-Печерський патерик.

4. Зачинателем нової української літератури вважають
Г І. Котляревського.

5. Остап і Андрій є героями
Б повісті

6. Євген Гребінка — це
В байкар, поет-романтик.

7. Антиподом до образу Брюховецького в «Чорній раді» є образ
А Сомка.

8. «Спасибі хоч за те, що не б’ють десять раз на день, як от по інших чуємо», — каже героїня твору
А «Інститутка».

9. Твори Т. Шевченка «Катерина», «До Основ’яненка» входять до творчого періоду
Б ранньої творчості.

10. Споріднена праця, за філософією Г. Сковороди, звеселяє
А душу.

11. «Борітеся — поборете!» — закликає Т. Шевченко у творі
В «Кавказ».

12. «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» за жанром —
А послання.

13. Першим у світі антиколоніальним твором називають твір Т. Шевченка
В «Кавказ».

14. Конфлікт у романі «Чорна рада» має характер
А соціальний.

15. Розповідь про зваблення дівчиною-русалкою молодого рибалки, котрий піддався її чарам і пропав на дні ріки, — тема твору, автором якого є
Г П. Гулак-Артемовський.

16. Один з перших «творців людової повісті» —
Г Г. Квітка-Основ’яненко.

17. Установіть відповідність між темою та назвою твору, у якому вона простежується
1-Д соціальні суперечності між селянами-кріпаками й поміщиками, умови життя кріпаків у панському маєтку, негативний вплив на людину дореформених реалій — «Інститутка»
2-В зображення історичних подій у Ніжині 1663 р. — доби Руїни — «Чорна рада»
3-Г зображення життя українського селянства, праці, побуту і звичаїв народу — «Маруся»
4-Б глузливе зображення панівного класу України XVIII ст. з його паразитизмом, жорстокістю, хабарництвом, пияцтвом, соціальною й моральною нікчемністю — «Енеїда»

18. Установіть відповідність між літературними характеристиками та героями літературних творів
1-Д «Один живу на світі, як билинка на полі. Сирота — без роду, без племені, без талану, без приюту... Що робить — і сам не знаю. Був у городі, шукав місця, але скрізь опізнився» — Микола («Наталка Полтавка»)
2-А «Був парень на усе село, де жив. Батькові і матері слухняний, старшим себе покірний, меж товариством друзяка, ні півслова ніколи не збрехав, горілки не впивавсь і п’яниць не терпів, з ледачими не водивсь, а до церкви? Так хоч би і маленький празник, тільки піп у дзвін — він вже й там» — Наум Дрот («Маруся»)
3-Б «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!» — Тетерваковський («Наталка Полтавка»)
4-В «Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, в полатаних штанях, чоботи шкапові, попротоптувані — і пучки видно... Так наче собі чоловічок простенький, тихенький...» — Брюховецький («Чорна рада»)

19. Установіть відповідність
1-В епос — «Чорна рада»
2-Г лірика — «Росли укупочці, зросли...»
3-Б ліро-епос — «Катерина»
4-А драма — «Наталка Полтавка»

20. Установіть відповідність між збірками та їх авторами
1-Д Києво-Печерський патерик — ченці Симон, Полікарп
2-А «Сад божественних пісень» — Г. Сковорода
3-Б «Маруся» — Г. Квітка-Основ’яненко
4-Г «Три літа» — Т. Шевченко

21. Першою україномовною повістю нової української літератури є твір «Маруся».

22. До поетичної спадщини Г. Сковороди належить збірка «Сад божественних пісень».

23. Один з художніх напрямів у літературі й мистецтві, для якого основною проблемою є взаємини людини й суспільства, середовища, вплив соціально-історичних обставин на формування духовного світу, характеру особистості, героя твору, — це реалізм.

24. «Повість минулих літ» є найбільш відомим зразком монументалізму.

25. Проілюструйте прикладами з вивчених творів ідею утвердження людських чеснот у байках Григорія Сковороди.

Як байкар Григорій Сковорода мав своїх попередників в Україні, проте він пішов далі від них, виділивши байку в самостійний жанр. Свідченням цього була його збірка «Басні Харьковскія» (1774). Тому Сковороду вважають зачинателем української літературної байки.

Збірка «Басні Харьковскія» складається із 30 байок, які мають дидактичне і філософське спрямування. Автор роздумує над багатьма явищами сучасного йому життя. Його цікавили не стільки побутові явища, скільки людська природа, душа людини, її серце.

Основну групу байок Сковорода присвятив прославленню суспільнокорисної, «сродної» праці, відповідної природним покликанням і здібностям людини. Так, у байці «Бджола та Шершень» письменник розкриває суспільне й моральне значення праці. Перша частина байки — це короткий діалог між працьовитою Бджолою і дармоїдом Шершнем. Шершень називає Бджолу «глупою» за те, що вона так пильно трудиться, а плоди її праці забирають люди. Бджола відповідає, що їм, бджолам, набагато приємніше саме збирати мед, ніж його споживати: «К сему мы рождены».

А далі йде повчальна частина — «сила». Автор роз’яснює, що Шершень — це людина, яка живе «хищенієм чуждаго» і лише для того, щоб їсти і пити. А Бджола — це «герб мудраго человека», що займається «сродною» працею.

Сковорода впродовж усього життя роздумував над проблемою «сродності». Сенс життя в тому, щоб знайти себе у творчій праці на благо інших. На прикладі тварин (собаки й кота) автор розвиває цю ідею: «И нет радостнее, как жить по натуре». Свої роздуми про те, що треба вчитися жити згідно з природою, він підсумовує цитатою з Епікура: «Благодареніє блаженной натуре за то, что нужное сделала нетрудным, а трудное ненужным». А вся байка завершується словами апостола Павла: «Иже єсть всяческая во всем...» Усе на світі має глибокий зміст («всяческая во всем»), і завдання людини цей зміст знаходити насамперед у своїй душі, у своєму серці й у всьому сущому.

У ряді байок («Собака і Вовк», «Соловей, Жайворонок і Дрізд») Сковорода прославляє дружбу людей. У байці «Собака і Вовк» автор називає своїх персонажів античними іменами (пастух Тітир, собаки Левкон і Фирідам), немовби підкреслюючи цим самим важливість теми.

Дві собаки, які жили у великій дружбі, прославились серед диких і домашніх тварин. Вовк, «побужден их славою», намагався стати третім їх другом. Він розказав собакам про своє знатне походження і «модні науки», які вивчав. А щоб ще більше прихилити до себе собак, нагадав, що він у чомусь схожий на них — «голосом і волосом». І цитує латинське прислів’я: «Бог веде подібне до подібного». Однак собаки не погоджуються на дружбу з Вовком, хоч він і в чомусь подібний до них, бо серце його «далече отстоит». Єднаючись, люди мусять бути чесними, мати єдність сердець і поглядів. У Вовка ж — «лукавий взор», «косо» спрямований на баранчика. У «силі» стверджена думка про те, що дружбу може утвердити тільки «сердце, в мыслях согласное, и одинокая честность».

Отже, байки Сковороди були значним досягненням у цьому жанрі в давній українській літературі. Письменник через алегорії утверджував у них найвищі людські чесноти: працьовитість, скромність, чесність, порядність — і вивів цей жанр на самостійний шлях розвитку.