Варіант 8

1. Барокові твори
Г сповнені риторичних прикрас, складних метафор, емблем, символів, алегорій.

2. Автором слів «Наша дума, наша пісня / Не вмре, не загине... / От де, люде, наша слава, / Слава України!» є
А Тарас Шевченко.

3. Життя Марусі Чурай — це
Б поетична народна легенда.

4. За легендою про заснування Києва (за «Повістю минулих літ»), у місті та круг нього жили
Б поляни.

5. До оригінальної літератури княжої Руси-України належить
Г «Повість минулих літ».

6. «І дай, Боже, щоб обидва береги Дніпровії приклонились під одну булаву!» — каже герой твору
В П. Куліша.

7. Епізод у поемі «Наймичка», коли Ганна зізнається Маркові, що вона його мати, є
В кульмінацією.

8. Підзаголовок «Хроніка 1663 року» має твір за жанром
Б історичний роман.

9. Заклик до самопізнання та спорідненої праці, яка може зробити людину щасливою, наявний у творі, автором якого є
Г Г. Сковорода.

10. «Утни, батьку, щоб нехотя / На весь світ почули, / Що діялось в Україні, / За що погибала, / За що слава козацькая / На всім світі стала!..» — звертається
В Т. Шевченко до Г. Квітки-Основ’яненка.

11. До жанру балади належить твір
А «Ой летіла стріла».

12. Возний, виборний, Петро, Микола — герої твору
В І. Котляревського.

13. Темі спокус цього світу, які чигають на людську душу, присвячений твір Г. Сковороди
В «Всякому місту — звичай і права».

14. Першим історичним романом в українській літературі є твір
А Пантелеймона Куліша.

15. Г. Сковорода є автором афоризму
В «З усіх утрат втрата часу найтяжча».

16. Моринці, Кирилівка, Петербург пов’язані з життям
В Т. Шевченка.

17. Установіть відповідність
1Б, 2Г, 3В, 4А.

18. Установіть відповідність
1Д, 2Б, 3Г, 4В.

19. Установіть відповідність
1Д, 2Г, 3В, 4А.

20. Установіть відповідність художніх засобів та їх прикладів
1Д, 2Б, 3А, 4В.

21. Народними баладами є пісні (записати не менше двох назв)
«Ой на горі вогонь горить», «Ой летіла стріла».

22. Елементи народної обрядовості використовували у своїх творах такі письменники (записати не менше трьох):
Г. Квітка-Основ’яненко, Марко Вовчок, П. Куліш.

23. Притча — це повчальна алегорична оповідь, у якій сюжет підпорядкований моралі

24. Г. Сковорода творив у таких жанрах: байки, філософські трактати, притчі, поезії.

25. Які жанрові особливості поеми Івана Котляревського «Енеїда»?
Сюжет бурлескно-травестійної поеми «Енеїда» Іван Котляревський запозичив у римського поета Вергілія. Відомо, що до І. Котляревського Берилієва «Енеїда» була предметом переробок для письменників багатьох літератур: італійської, французької, німецької, польської, російської. Розкутість, барвистість слова і думки, осміювання колись високих ідей спричинилися до появи «Перелицьованої «Енеїди» Дж.-Б. Лаллі, «Перелицьованого Вергілія» П. Скаррона, спародійованого уривка «Дідона і Еней» Гонзалеса де ла Рігера, «Берилієвої «Енеїди» А. Блюмаура, «Берилієвої «Енеїди», вивернутої навиворіт» М. Осипова, «Закінчення Вергілієвої «Енеїди», вивернутої навиворіт» О. Котельницького та ін.

Більшість із цих пародій були творами-одноденками, лише під пером українського письменника античний сюжет зазвучав цілком по-новому, оригінально. «Енеїда» І. П. Котляревського стала етапним літературним явищем, поемою, яка зачаровувала сучасників автора й не менше приваблює і сучасних читачів. Й. Кобів зазначає: «І. Котляревський у творенні «Енеїди» не вдавався до сліпого наслідування своїх попередників. Він подарував нам травестію героїчної поеми стародавніх римлян, рівної якій немає у світовому письменстві, яка є найталановитішою і найоригінальнішою переробкою з усього потоку бурлескно-сатиричної літератури на цю тему».

За жанром твір І. П. Котляревського є бурлескно-травестійним різновидом поеми. Травестія (від італ. travestire — перевдягати) — різновид жартівливої поезії, коли твір із серйозним чи героїчним змістом та відповідною формою переробляється, «перелицьовується» у твір комічного характеру з використанням «низької» мови. Бурлеск (від італ. burla — жарт) — комічна, пародійна поезія, в якій свідомо акцентується невідповідність між змістом і формою. У травестіях «високий» сюжет оповідався «низьким» стилем, у бурлесках «низький» сюжет — «високим».

Якщо попередники і сучасники І. Котляревського, звертаючись до Вергі-лія, насамперед вдавалися до пародіювання його класичної епопеї, її образів, драматичних колізій тощо, то український поет свідомо ставав на інший шлях — він прагнув до «перелицювання», травестування римського оригіналу, переосмислення його патетичної тематики в підкреслено зниженій тональності. При цьому І. Котляревський відмовився від багатьох епізодів, образів і ситуацій першоджерела та водночас увів нові життєві картини, наблизив його до української дійсності, надав усьому твору народно-національного колориту. «Енеїда» І. Котляревського, поза сумнівом, перевершує всі попередні травестії Вергілієвої епопеї, які «давно відійшли до історико-літературного архіву» (О. Білецький).

У поемі І. Котляревського бурлеск набув нових естетичних функцій — сміх тут виходить за суто розважальні межі, набуває нового призначення, проникаючи у серйозні сфери. Цілком у дусі естетики просвітницького реалізму І. Котляревський реалістичними мазками (звісно, в гумористичних тонах) подав талановите художнє відтворення народних звичаїв, побуту, психології. Об’єктивного критицизму український поет досягав у зображенні представників панівної феодально-поміщицької верхівки, виступаючи, по суті, поборником «мужичої правди», яку бачить у духовно здоровому житті народних мас.

І. Котляревський, вивертаючи «навиворіт» класичний античний оригінал, відмовляється від послуг традиційних «жеманних», «од старості сварливих муз»; він кличе нову музу — «веселу, гарну, молодую», і з її допомогою, насамперед дотримуючись правди життя, майстерно змальовує широку художню панораму української національної дійсності у властивих їй суперечностях.

Отже, зважаючи на жанр поеми, І. Котляревський у зниженій яскраво гумористичній тональності, у дусі народної сміхової культури подає життя і побут різних суспільних верств України кінця XVIII — початку XIX ст.