Література українського романтизму

1. Підзаголовок «Малоросійська балада» має твір
Б «Рибалка»

2. Установіть відповідність.
1. — В. 2. — Д. 3. — А. 4. — Б.

3. Установіть відповідність.
1. — В. 2. — Б. 3. — Г. 4. — Д.

4. Назвіть ознаки романтизму, проілюструвавши їх конкретними прикладами з вивчених творів.
Характерні ознаки романтизму:
— заперечення й відмова від нормативності;
— культ почуттів;
— неприйняття сірої буденності;
— мотив «світової скорботи», національної туги;
— захоплення національною історією та фольклором;
— єднання з природою;
— утеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле, вимріяне майбутнє чи фантастичний світ.
Так, у поезії «Небо» М. Петренка переважають мотиви втечі від реалій, пошуку щастя.
Ліричний герой, одинокий сирота, скаржиться на долю, для якої він чужий, змалку нелюбий, наймит, хлопцюга приблудний. Ритори-ні фігури («Чому мені, Боже, ти крилець не дав?», «Хіба ж хто кохає нерідних дітей?»), тавтології («Чужий я у долі, чужий у людей»), розлогі метафори підкреслюють приреченість на самотність.
Герой поезії є частиною природи й прагне злитися з нею, поривається до неба, хоче втекти від земних буднів: «Я б землю покинув і в небо злітав! / Далеко за хмари, подальше од світу, / Шукать собі долі...»
Тугу за гармонією реального життя й ідеалу, їхню несумісність автор передав через народнопоетичні образи-символи, характерні для романтизму: космічні символи (небо — високість, недосяжність; сонце — вища космічна сила, осяяння, слава, велич; місяць — символ циклічного ритму часу, вічності, постійного оновлення; образи-символи зірки, зорі), земні символи (земля — мати-годувальниця, багатство, щедрість, родючість, гріхопадіння; світ — приземленість, буденність), абстрактні символи (крила — символ мрії, творчості, натхнення), птахи (сокіл, орел — символи відваги, сміливості, гордості, чоловічої краси, далекоглядності, духовного злету). Твір пронизаний романтично-меланхолійним смутком, журливим настроєм нездійсненної мрії життя.

5. Доведіть, що «Пан та Собака» за жанром — віршована байка.
В основу «казки» (як визначив жанр цієї байки сам автор) покладена сюжетна схема чотирирядкової байки «Пан і пес» Красіцького. Розгорнувши побутові картини, увівши комічно-драматичні ситуації, діалоги й розлогу мораль, П. Гулак-Артемовський розширив «приповістку» польського письменника до 183 рядків.
«Пан та Собака» — твір невеликий за обсягом, має повчальний характер, а люди, кріпаки, в ньому представлені в алегоричному образі дворового собаки Рябка. Є в цьому творі й інші ознаки байки: зображується не все життя героя, а лише два дні, діють усього три персонажі (Пан, Рябко і Явтух), є детальні описи, що дивують точністю і привабливістю. До того ж «Пан та Собака» має своєрідну побудову: можна виділити розповідну частину, в якій описується життя Рябка, і повчальну, де міститься мораль твору:

З ледачим все біда: хоч верть-круть, хоч круть-верть,
Він найде все тобі хоч в черепочку смерть.

Крім того, твір написаний у віршовій формі (ямб), а це теж ознака байки. Ще одна важлива особливість твору П. Гулака-Артемовського - це сатиричний характер байки. Сатира — це різке, глузливе висміювання негативних явищ суспільного життя або рис людського характеру.
У байці «Пан та Собака» висміюються жорстокість, самодурство і невдячність панів, які ніколи не були задоволені своїми кріпаками та знущалися з них без будь-якої причини, наприклад, у байці Рябка не похвалили за те, що він усю ніч стеріг панське добро і голосно гавкав, а навпаки, побили. Причому Пан ще й звинуватив Рябка в тому, що через нього про­грався в карти.
Безглуздість такого звинувачення очевидна, і це якраз є засобом комічного у творі.
Але сатира — це не просто опис кумедної ситуації. Це іноді сміх крізь сльози, як і в байці П. Гулака-Артемовського. Адже якщо наївність Рябка, який щиро вірить порадам Явтуха, і може насмішити, то його беззахисність перед сваволею Пана викликає обурення.
Крім того, в байці висміюється і підлабузництво, жорстокість панських посіпак. Вони самі були кріпаками, але, як у байці Явтух, намагалися якомога більше дошкулити тим, на кого впав панський гнів.
Оця підлість лакиз і сваволя панів викликає у читачів гнів, намагання виправити становище. А саме це і є завданням сатиричного твору.

6. Розкрийте алегоричне значення образу Рябка в байці П. Гулака-Артемовського.
В алегоричному образі Рябка, винятково сумлінного і чесного, автор показує долю кріпака, яка повністю залежить від пана. Рябко прагне догодити панові, але й тоді, коли не спить цілу ніч, охороняючи панське добро, і тоді, коли заснув, він стає жертвою панської примхи.
І симпатії автора на боці Рябка, П. Гулак-Артемовський наділяє його людськими рисами, що робить чіткою алегорію. Підкреслюючи працьовитість, виняткову старанність Рябка, поет вживає вирази «сердега наш Рябко», «бо дарма їсти хліб Рябко наш не любив» та інші. Але покірний і самовідданий Рябко після панських знущань стає лютим ненависником панства.

7. Переспівом чийого твору є балада П. Гулака-Артемовського «Рибалка»? Стисло перекажіть сюжет балади.
Одним з найкращих творів Гулака-Артемовського вважають баладу «Рибалка». Це переспів однойменної балади Ґете. Поет зберігає основу сюжету твору-оригіналу: мрійливий юнак, зачарований русалкою, кидається у звабливе підводне царство.
Русалка пропонує наївному парубкові всі блага підводного царства, запевняє, що він ніколи не розчарується у своєму виборі, якщо прийме її ласкаві запросини в гості. Від ніжних звинувачень у тому, що своєю риболовлею парубок нищить її рід, русалка переходить до опису водної поверхні як чарівного дзеркала, чим остаточно затуманює свідомість юнака:

8. Назвіть ознаки балади як жанру літератури й проілюструйте їх конкретними прикладами з твору П. Гулака-Артемовського «Рибалка».
Характерні ознаки балади як жанру літератури - трагічність, таємничість, уривчастість оповіді, драматичний діалог.
Письменник подає казково-міфологічний сюжет про зваблювання молодих хлопців русалками в дусі національної фольклорної традиції. Тож ця балада створена поетом на матеріалі народних легенд про русалок та їхнє зваблювання парубків і молодих чоловіків, яке неминуче закінчувалося смертю необачних. В поета-романтика дівчина-русалка виступає господинею підводного світу, а безіменний парубок, який прийшов на річку ловити рибу, є надто молодим і наївним, щоб не піддатися витонченим чарам досвідченої спокусниці.
Автор навіть змальовує, як юнак напередодні зустрічі з русалкою нетерпляче чекає першого кохання, його душа стривожена, а серце спрагле ймовірного щастя.
Закономірно, що парубок не витримує спокуси й хоча спочатку вагається, але все-таки заходить у все глибшу воду, чого саме й треба було русалці. Розв’язка балади однозначна: рибалка гине, і русалка пірнає за ним:

Рибалка хлюп!.. За ним шубовсь вона!..
І більше вже нігде не бачили рибалки!

9. Чому слова Ведмідь, Вовки, Віл і Лисичка написано з великої літери в байці Є. Гребінки?
Герої байки завжди мають алегоричне значення. Так Ведмідь і Вовки — хижаки — уособлюють усесильних судових чиновників, для яких суд — особиста нажива; Лисиця — дрібний прислужник царського суду, що живиться крихтами з панського стола; попеластий Віл — образ трудівника, сумлінної людини, яку несправедливо засуджують.

10. Розкрийте алегоричне значення образів човна, моря, хмар, вітру й громів у баладі Є. Гребінки «Човен».
Балада «Човен» наповнена алегоричними образами: човен — людина; море — життя; хмари, вітер, громи — життєві труднощі й негаразди.

11. Придумайте й запишіть (у віршованій або прозовій формі) мораль до байки Є. Гребінки «Ведмежий суд».

Неси м’ясце, сальце і добрий горщик меду,
Якщо на суд зібрався до Ведмедя.

12. Знайдіть і випишіть по 2–3 приклади епітета, персоніфікації й порівняння з балади Є. Гребінки «Човен».
Епітети — «буйнії вітри», небесна кара, світ білий; лютеє горе. порівняння — хвиля, «мов чорнії гори»; хмари, «як темная нічка»; персоніфікації — хвиля гуляє, грає синє море, насупились хмари; недоля і лютеє горе / Пограються з човном моїм.