Микола Гоголь

1. У реченні І чуло далеко поле, як поминали козаки свою матір Січ використано
Г персоніфікацію

2. Татарка провела підземним ходом Андрія в місто
В Дубно

3. Словами ...летів лицар, дужчий і кращий за всіх. З-під мідяного шолома вибивався неслухняний чорний волос; розвівалася зав’язана на руці дорога хустка, яку вишила своїми руками перша красуня... описано
В Андрія

4. Розкажіть про те, як М. Гоголь був пов’язаний з Україною в житті та творчості.
Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня (20 березня) 1809 р. в селі Василівці на Полтавщині в родовому помісті дворян Гоголів-Яновських. Микола вже в юнацькі роки відмовився він польського за походженням прізвища Яновський на користь козацького Гоголя. У батьковому роду були представники заможної козацької старшини. Найвідоміший із них — полковник козацького війська часів Богдана Хмельницького Остап Гоголь, який отримав шляхетський титул від польського короля за заслуги у війні проти Московії. Пізніше знаменитий нащадок звеличить його до легендарної постаті й оспіває в образі Тараса Бульби. Миколина мати походила з українсько-польського аристократичного роду.

Початкову освіту М. Гоголь здобув удома, потім продовжив навчання в Полтавському повітовому училищі, а з 1821 по 1828 р. — у Ніжинській гімназії вищих наук. Микола Васильович бував у Києві, любив гуляти його вулицями, часто бував біля Андріївської церкви та у Печерській лаврі. Після перебування у Києві Гоголь переробив "Тараса Бульбу". З містом пов'язана і друга перлина гоголівської прози — "Страшна помста".

Влітку 1832 року відвідує Україну, понад два місяці живе в рідній Василівці, відновлює гармонію в серці, ще ретельніше вивчає мову, побут, звичаї, фольклор, душу свого народу.
У ці роки митець задумує дослідження про народні пісні, студіює літописи, збирає матеріали для шеститомної історії України, розпочинає роботу над романом «Бранець», друкує кілька розділів з роману «Гетьман» — про славного козацького ватажка Остряницю, виношує задум роману про Мазепу.

У статті «Погляд на утворення Малоросії» (1834) твердить, що українці — окремий народ, цілком відмінний за характером від російського.

Останній раз він був у Києві 1848 року. Уперше М. Гоголь побував в Одесі перед останнім приїздом до Києва 1848 року. Він повертався з Єрусалима на Батьківщину морем разом з російським консулом в Сирії К. М. Базілі, своїм ліцейським приятелем.

1930 року у журналі «Отечественные записки» була надрукована повість «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала», перша з циклу «Вечорів на хуторі біля Диканьки», пізніше М.В. Гоголь працює творами «Миргород», «Тарас Бульба». Центральними дійовими особами твору «Тарас Бульба» є українські козаки. Авторський текст у редакції 1835 р. проукраїнський, він рясніє словами Україна, нація, козацька нація. У ньому козаки — це вільнолюбні українці, які відстоюють свою православну віру, звичаї й національну гідність у боротьбі проти Польщі.

За свідченнями Михайла Максимовича, Гоголь вважав себе українським письменником, який пише російською. Наприкінці 1830-х створив (а потім спалив) п’єсу з історії запорозьких козаків «Виголений вус».

Прибувши 1846 року на курорт Карлсбад для лікування, письменник так зареєструвався в книзі визначних пацієнтів: «Пан Микола Гоголь, українець, що живе в Москві, автор кількох російських комедій».

Отже, з Україною пов'язане не тільки дитинство Гоголя, його юність, але й роки зрілості. З Україною пов'язана практично вся творчість М. Гоголя.

5. Доведіть, що твір «Тарас Бульба» за жанром — історична повість.
Створюючи свій твір, М. Гоголь уважно вивчав історичні документи (козацькі літописи, «Історію русів», мемуари, щоденникові записи сучасників), фольклорні твори. За літературний взірець він обирав роман В. Скотта «Веверлі».

Точних історичних дат у повісті М. Гоголь не визначив. Події відбуваються між 1596 і 1641 рр. Розпочинаються вони після прийняття Берестейської унії, яка спричинила національно-релігійне українсько-польське протистояння, а завершуються приблизно в 1641 р. після смерті гетьмана Остряниці.

Хоча повість «Тарас Бульба» – історично-художній, а не художньо-історичний твір, тобто автором не виведена історична особа, відсутня конкретна історична подія, а є лише історичні тло й колорит козацької доби, для багатьох поколінь українців Тарас Бульба уявно постає реальним героєм – настільки правдиво художньо відтворив козацький характер Микола Гоголь.

Ясно, що в «Тарасі Бульбі» зображена війна, яка виникає на ґрунті міжнаціональних та релігійних конфліктів. Але в цьому творі зовсім не показано участь в основних подіях вищої державної влади. Про це заходить мова тільки в кінці останньої, дванадцятої частини. В результаті виявляється, що основні події повісті можна назвати ні історичними, ні подіями приватного життя окремо. Вони і те, і інше разом.

Водночас не можна випускати з уваги, що в повісті відтворено майже все життя козацтва: побут у мирний і воєнний час, адміністративний устрій, звичаї. Широта епічного зображення, повнота відтворення народного життя, багатоплановість композиції зближують «Тараса Бульбу» з романним жанром.

Це був перший після «Енеїди» Івана Котляревського гімн козацькому лицарству.

6. Що ви знаєте з уроків історії про період, відображений у повісті «Тарас Бульба»?
У XVI ст. у складі населення України поступово збільшувалася кількість козацтва, яке перетворювалося з міжстанового прошарку населення на окремий стан його соціальної структури. Козакування як побутове явище ставало звичним для тогочасного українського суспільства. Поширювалося покозачення. Із південноукраїнських замків і сіл прямували до Степу ватаги шукачів легкої здобичі. Спочатку «ходити в козацтво» означало насамперед рушати на Дніпровський Низ («на низ») по здобич, тому цих людей називали низовим козацтвом. Пізніше, коли головним завданням козацтва стало протидіяти набігам татар в українському порубіжжі, «козацьким хлібом» почали називати воєнну службу. Звичні до військової справи козаки також наймалися на воєнну службу до іноземних володарів.

Умови життя козаків-уходників, які склалися в степах Дикого Поля, були суворими, вимагали фізичної витривалості, здатності переносити холод і спеку, негаразди воєнного життя. Жили козаки в саморобних куренях, сплетених з очерету і вкритих кінськими шкурами. Одяг простих козаків був із домотканого сукна й полотна. Із нього шили широкі шаровари, сорочки, поверх яких одягалися широкополі кобеняки та киреї, що підперізувалися поясом. Взуттям служили чоботи, а головним убором — шапка.

Козацька їжа була простою, але поживною. Козаки готували саламаху, тетерю, щербу — варені страви з пшона, житнього борошна й риби, вживали смажену дичину та в’ялену рибу. Воєнна служба козаків поєднувалася із заняттями різноманітними промислами, лагодженням зброї та спорядження, приготуванням їжі, запасів для походів. У вільний час козаки любили співати, грати на кобзі й танцювати.

Після воєнних походів козацькі загони поверталися з Дніпровського Низу на відпочинок додому. Незважаючи на те що козаки захищали порубіжжя від набігів татар, литовська й польська влада часто не схвалювала їхніх дій. Нападаючи на володіння турецького султана й кримського хана, козаки створювали чимало незручностей великому князю литовському й польському королю. Тому на старост південних пристепових районів Київського та Брацлавського воєводств покладалися обов’язки контролювати козаків, щоб не допускати їх самостійних походів проти татар.

7. Хто із синів був більше схожий на Тараса Бульбу — Андрій чи Остап? Аргументуйте свою думку.
Остап ще змалку марив життям на Січі. Не бажаючи навчатися, хлопець чотири рази закопував свій буквар у землю. Лише погрози батька, що син ніколи не побачить Запорозької Січі, змусили Остапа закінчити академію.

У першій зустрічі з батьком хлопець доводить, що він має сили послужитися козацькій справі. Рішучий і сильний у боротьбі з ворогом, Остап ніжний і чулий до своєї матері. Їдучи степом на Запорозьку Січ, він весь час думав про неї, й серце його щемить від швидкої розлуки з ненею.

Остап мав сильну волю й рішучий характер. Він був надійним товаришем у бойових походах, ніколи не зраджував своїх побратимів. У ньому, «незважаючи на молодість, вже були помітні риси майбутнього вождя»: «холоднокровно, майже неприродно для двадцятидворічного, він за одну мить міг оцінити всю небезпеку і весь стан справ». Під час сутичок з ворогами герой розумно вів бій. Складалося враження, що «Остапу… було на роду написано… важке знання вершити ратні справи».

Остап мужньо поводить себе перед стратою. Він звертається до своїх побратимів-козаків із закликом померти мужньо й гідно як істинні християни. Образом Остапа автор підкреслює, що кращі риси характеру героя були сформовані в жорстоких випробуваннях, у війні за народні інтереси.

Із такої характеристики стає ясно, що Остап багато в чому схожий на свого батька.

Андрій — цілковита його протилежність. Він навчався охоче й без напруги, був винахідливіший за брата. У боях він виявляв хоробрість, але був нерозважливий, рвався туди, куди ніколи б не наважився козак зі холодним розумом. Вчинками героя рухали егоїстичні інтереси: закохавшись у польську панянку, він зрадив своїх товаришів, у бою повернув проти них зброю.

— Чим не козак був? — промовив Тарас. — І станом високий, і чорнобривий, і обличчя, як у шляхтича, і рука міцна була в бою!.. А пропав, пропав без слави..

8. Охарактеризуйте Тараса Бульбу як людину й воїна.
Тарас Бульба — досвідчений козацький ватажок. Він був «із числа тих корінних, старих полковників: весь був він створений для військової тривоги і відрізнявся грубою прямотою свого характеру».

Характер Тараса Бульби автор подає в розвитку. На початку твору він — гарячий полковник, інтриган, який підбурює козаків виступити в похід лише заради того, щоб його сини у воєнних діях набули бойового досвіду. Тарас спричинив до поділу козацького війська на два загони під Дубном, чим призвів до ослаблення сил козаків і, зрештою, до їхньої поразки.
Водночас Тарас Бульба — хоробрий воїн, для якого на першому місці — відданість козацькій справі. Навіть вчинки своїх дітей він оцінює крізь призму їхнього ставлення до ворогів. Для нього Андрій після зради козакам — лише відступник від віри й народу. Фанатична відданість справі переважає в Тараса Бульби над родинними зв’язками. Він убиває власного сина, навіть не зробивши спробу з ним порозумітися. Так само Тарас не стримується й виступає на захист православної віри в польській в’язниці, що перешкоджає йому побачитися перед смертю з Остапом.

До останнього епізоду Гоголь зображує Тараса Бульбу героєм. Після смерті Остапа він повертається в Україну й приєднується до повстання гетьмана Остряниці, щоб помститися за смерть сина. Тарас до останнього подиху бореться з ворогами українського народу. Автор зображує Тараса Бульбу месником, національним лідером, борцем за інтереси народу.

9. Хто такий Янкель? Чому його пожалів і врятував від козацької люті Тарас Бульба? Як будуть пов’язані ці два персонажі в останніх главах повісті?
Янкель є одним із яскравих другорядних персонажів повісті "Тарас Бульба".

«Високий і довгий, як палиця, жид». У передмісті Січі «продавав кремені, звірятко, порох і всякі військові зілля», навіть хліб. Із запорожцями живе «як брат рідний» і зовсім не схожий на тих, «що орендують на Украйні». «Як можна, щоб ми думали про запорожців щось недобре!» — клявся Янкель. — Таких панів ще ніколи не бачив, їй-Богу, ніколи! Таких добрих, хороших і хоробрих не було ще на світі!».

Незважаючи на постійну небезпеку, Янкель примудрявся під час походу між козацькими возами нишком тягнути свій віз «з потрібним запасом для козаків, який він клявся продавати за такою низькою ціною, за якою ще жоден жид не продавав». Пану-поляку обіцяє ще "позичити, якщо пан допоможе зібрати борги з інших лицарів". З обложеного міста приносить Тарасу звістка, що Андрій перейшов на бік поляків.

Тарас врятував його від смерті, коли козаки почали розправлятися із жидами за те, що вони «тримали наші церкви в оренді».

Знаючи, що поляки оцінили голову Остапа у дві тисячі червінців, Тарас заховався на дні воза, завантаженого цеглою й дістався Варшави. Допоміг йому Янкель.
Янкель — корислива людина. Він не робить зла навмисно, але також і не робить безкорисливих, добрих вчинків. У ньому борються користь і високі почуття.

10. Пригадайте ознаки романтизму як літературного напряму й доведіть, що повість М. Гоголя «Тарас Бульба» — романтичний твір.
Характерні ознаки романтизму:
— заперечення й відмова від нормативності;
— культ почуттів;
— неприйняття сірої буденності;
— мотив «світової скорботи», національної туги;
— захоплення національною історією та фольклором;
— єднання з природою;
— утеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле, вимріяне майбутнє чи фантастичний світ.

Н.В. Гоголь для свого твору використовує жанр повісті. За основу сюжету взято ключові події в житті головних героїв: приїзд Остапа й Андрія додому з київської бурси, їх зустріч з батьком і матір'ю, швидкий від'їзд в Запорізьку Січ, життя там, військові баталії, смерть героїв.

Захоплення національною історією та фольклором чітко проступає в описі письменником української хати: «Світлицю було вбрано за звичаєм тих часів, про які живі згадки зосталися тільки в піснях та народних думах, що їх уже не співають більше в Україні сліпі кобзарі під тихий бренькіт бандури серед слухачів, — за звичаєм тих бойових, важких часів, коли в Україні почали розпалюватися сутички й баталії за унію.

Усе було чисте, вимащене кольоровою глиною. По стінах — шаблі, нагаї, сільця на птицю, неводи й мушкети, хитро оправлений ріжок на порох, золота вуздечка на коня і пута зі срібними бляшками. Вікна у світлиці були маленькі, з круглими темнавими шибками, які тепер можна зустріти хіба в стародавніх церквах і крізь які інакше й не дивилися, як тільки підваживши насувну шибку. Вікна й двері були в червоних обводах. На полицях по кутках стояли глеки, сулії, пляшки з зеленого й синього шкла, сріблом биті келехи, золочені чарки всілякої роботи — венецької, турецької, черкеської, що завітали до Бульбиної світлиці різними шляхами, через треті й четверті руки, як то зазвичай бувало у ті лицарські часи. Берестові широкі лави попід стінами всієї світлиці; величезий стіл під образами на покуті; широка піч із запічками, карунками й прискалками з барвистих кахлів…».
Літературний персонаж характеризується письменником через його портрет, вчинок, взаємини з іншими героями: «Учорашні бурсаки раптом перемінилися: замість брудних чобіт — червоні сап'янці зі срібними підківками; шаровари, як Чорне море завширшки, з силою складок і зборок, обперезані золотим очкуром; до очкура начеплено було довгі ремінці на люльку з китицями та всякими брязкальцями. Кармазинові жупани, з блискучого, як вогонь, сукна, підперезані мережаним поясом; турецькі, золотом биті, пістолі були засунуті за пояс; шабля бряжчала при боці. Їхні лиця, ще не дуже засмаглі, здавалося, покращали й пояснішали; молодий чорний вус тепер наче яскравіше відтіняв їхню білизну і дужий, могутній цвіт юності; вони були прегарні під чорними смушковими шапками з золотим верхом».

А при описі Тараса Бульби важливе ставлення старого козака до товариства, до козацького життя, поведінку під час битви.

Важливу роль в гоголівської повісті відіграє пейзаж. Природа тут є не просто фоном, на якому розгортаються події, а це спосіб розкриття характеру персонажа. Наприклад, при описі поїздки Тараса Бульби з синами в Запорізьку Січ зображується степ, по якому їдуть герої, і «Сонце виглянуло давно на розпогодженій блакиті і живущим, теплодайним світлом своїм залляло степ. Усе смутне й сонне, що було в козацьких душах, миттю щезло; серця їхні стрепенулись, як птиці».

Зображуючи події в повісті, розкриваючи характери героїв, описуючи природу, Н.В. Гоголь використовує різні художньо-виразні засоби: епітети, метафори, порівняння, які роблять характеризуються предмети яскравими, неповторними, оригінальними. Наприклад, зображуючи запорізький степ, письменник використовує такі епітети: «незаймана пустеля», «зелено-золотий океан», «срібно-рожеве світло».

Показуючи смерть Остапа, Н.В. Гоголь використовує такі порівняння і епітети: «терпів тортури й катування, як велетень», «страшний хряскіт», «тверда воля», «мертва тиша», «тиха гордість».

11. Візьміть участь у дискусії на тему «Чи не надто жорстоко Тарас Бульба покарав Андрія за зраду?».
Заради своєї коханої, заради своїх почуттів, Андрій був готовий віддати найдорожче, що у нього було – і батька, і товаришів, і вітчизну. Любов до панночки затьмарила йому очі, її хлопець поставив понад усе, понад обов’язок перед батьками, друзями і Батьківщиною. «Вітчизна моя – ти!» – каже Андрій, потомствений запорізький козак, дочці свого заклятого ворога, одного з польських воєвод. Заради цієї красуні виступає він проти своїх товаришів. «Охоплений палом і жаром битви», жадаючи відслужити пов’язаний панночкою на його руці «дорогий шарф, вишитий руками першої красуні».

На відміну від свого сина, у батька найголовнішими в житті були товариші, віра і вітчизна. Тому трагедія Андрія, яка полягала у конфлікті між коханням та обов’язком перед батьківщиною, стала у той же час трагедією і для його батька. І в цьому конфлікті кохання ніяк не виправдовує зради, бо Батьківщина – це найдорожче, що є у житті кожної людини.

12. Доберіть заголовок до кожної глави повісті М. Гоголя «Тарас Бульба».
1. Приїзд синів Тараса Бульби з бурси до рідної домівки.
2. Дорога на Січ. Спогади про минуле.
3. Життя в свавільній республіці.
4. Бульба обмірковує військовий похід із участю синів.
5. Перший бій. Братам в бою немає рівних.
6. Андрій переходить на бік поляків.
7. Другий бій за міст Дубно.
8. Зрада татар і козацька рада.
9. Бій і смерть Андрія. Остап в полоні.
10. Тарас Бульба робить спроби врятувати свого сина.
11. Бульба у Варшаві. Геройська смерть Остапа.
12. Помста батька. Загибель Тараса Бульби.