Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України

ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій («Повість минулих літ»)
1 — Б, 2 — В, 3 — А, 4 — Г.

2. «Іду на ви!» — цей вислів належить князеві
А Святославу

3. Києво-Печерський патерик належить до літератури
Б житійної

4. Прокоментуйте рядки з вірша В. Голобородька «Наша мова».
Кожен народ відображає дійсність через свою мову і культуру, тому дійсність у кожній мові різниться між собою, є унікальною в порівнянні з іншими мовами. Мова як якесь дерево: то воно насінина, то дерево. Так і якісь комплекси уявлено згортаються у зернину і можуть тривалий час у такому вигляді перебувати в мові. Намагаюся у міру своїх сил і спроможностей відшукати таке явище, як от-от поглине смерть, і знову дати тому слову прорости у рясне, квітуче дерево. Про рідну мову, її значення написано багато. Але цей — особливий. Це вільна розмова душі. Не треба доводити, яка гарна наша мова — кожне слово її виспіване у пісні, записане в давніх літописах, сказане в доброму товаристві. Тож хай дізнаються й вороги, «якими словами на самоті мовчимо», тобто що у нас у душі.

5. Доведіть, що літопис Нестора є як історичною, так і художньою пам’яткою.
Літописи одночасно є як історичними документами, так і художніми творами. Історичними — тому, що в літописах автори записували відомості про події минулого, а також ті, сучасниками яких були самі. Художніми творами літописи є тому, що вони включають чимало легенд, переказів, а сучасні авторові події описуються емоційно, образно, із застосуванням художніх засобів.
Уже на початку «Повісті минулих літ» літописці розповідають про утворення своєї держави: «Звідки пішла Руська земля, хто в ній почав княжити». Укладачі літописів пишалися високим походженням русичів, вважаючи їх нащадками улюбленого сина Ноя — біблійного героя, який урятував усе живе від потопу. Особливо в літописах наголошувалося на тому, що наші предки — Божі улюбленці. Розповідається також, що про заснування Києва апостол Андрій казав своїм учням так: «...Бачите гори оці? На цих горах возсіяє благодать Божа, буде город великий, і воздвигне Бог багато церков».
«Повість...» переткана зворотами з живої народної мови, афористичними висловами, приказками. Є й вислови, які переживали віки: зломити спис, січа люта, військо стоїть, як ліс тощо. В основі літопису лежить східнослов'янська мова... Українська мова й досі зберігає слова, вживані в цьому літописі: жито, сочевиця, колодязь, зоря, зоріти, віко, посаг, подружжя, лукавий, вабити, сварити, приязнь, туга, сором, знемагати, володіти, уряд...

6. Прокоментуйте слова Святослава: «Не осоромимо землі Руської, ляжемо тут кістьми: мертві бо сорому не мають, а якщо побіжимо, то сором матимемо; станемо ж кріпко, я перед вами піду; якщо моя голова ляже, то дбайте самі про себе».
У цих словах Святослава визначається домінуванням у ньому героїчного начала, категорій честі, мужності, слави, непереможності й могутності князя. В образі керманича держави переважають такі риси, як особисті сміливість і мужність героя, які проявляються через його слова і вчинки.

7. Яке з повчань Володимира Мономаха ви вважаєте нині найважливішим і найактуальнішим? Аргументуйте свою позицію.
Князь Володимир Мономах написав «Поученіє…» на схилі літ своїм дітям, але за широтою тем, порушених у творі, ці морально-релігійні настанови виходять далеко за межі княжої сім’ї й навіть усіх княжих родин тодішнього Києва.
Світоглядною основою «Поученія…» є релігійні норми. Високі моральні заповіти Володимира Мономаха цінні й донині, вони змушують замислюватися про взаємини між людьми, удосконалювати свої моральні принципи. Ось деякі з його настанов: Ухилися од зла, вчини добро, шукай миру, і йди за ним, і живи во віки віків...
«Повість…» є на диво цілісним, монолітним історико-художнім твором. Об’єднує всі частини літопису провідна ідея — любов до рідної землі, турбота про її майбутнє, заклик до князів припинити міжусобні чвари й бути відповідальними за долю Батьківщини.
Володимир Мономах постає в «Поученії…» як державний діяч, господар дому, воїн-просвітитель. Читач бачить образ мудрого правителя, який дотримується законів і дбає про Руську землю, сумлінного трудівника й хороброго воїна.

8. Перекажіть зміст оповідання «Про Прохора-чорноризця...».
У ньому автор повідав нам історію чоловіка, який прийшов із Смоленська до Києва й постригся в ченці, ігумен монастиря назвав його Прохором. Той віддав себе служінню Богові, вів аскетичний спосіб життя, відмовившись навіть від хліба.
Харчувався лише лободою, яку збирав і заготовляв на цілий рік. «Бачачи ж терплячість і велику стриманість, Бог перетворив йому гіркоту на солодкість». Коли настав великий голод, Прохор наділяв хлібинами з лободи неімущих. Потім у складний час для Києва він почав роздавати попіл нужденним, у руках яких після молитви той перетворювався на сіль. Це викликало заздрість у торговців сіллю, які хотіли в цей важкий для держави час нажитися. Тож вони поскаржилися Святополкові. Князь намагався догодити торговцям, аби припинити їхні ремствування, хотів розбагатіти. Він наказав відібрати сіль у Прохора. Однак коли йому привезли сіль, то вона перетворилася на попіл. Уражений, князь засоромився скоєного й покаявся.

9. У чому виявляються притчові ознаки оповідання? Аргументуйте свою відповідь.
Притча — це невелика розповідь алегорична за формою і морально-дидактична за призначенням. В основі притчевої оповіді лежить порівняння, наповнене особливим символічним значенням. Реальний образ чи картина розкриваються не в прямій, а образно-алегоричній площині, а в уяві слухача ці дві площини зіставляються.

10. У формуванні й становленні яких видів мистецтва важливу роль відіграв Києво-Печерський патерик?
Києво-Печерський патерик відіграв велику роль у розвитку українського мистецтва. Упродовж століть він зазнавав доповнень і переробок. На основі сюжетів цієї книги сформувалася багата іконописна традиція, а цикли видань Патерика стали етапними віхами в розвитку української графіки. В «Історії української літератури» М. Грушевський зауважив: «Не “Слово о полку Ігоревім”, не “Закон і благодать”, не літопис, а Патерик став тим вічно відновлюваним, поширюваним, а з початком нашого друкарства — неустанно передруковуваним твором старого нашого письменства, “золотою книгою” українського письменного люду».

12. Знайдіть і випишіть з оповідання «Про Прохора-чорноризця...» по 2–3 приклади художніх засобів (символи, порівняння, епітети,метафори).
Оповідання написане в релігійних канонах: уживано багато слів релігійного забарвлення (ігумен, Євангеліє, плоть), епітетів, порівнянь та релігійних символів (великий, преславний, і нагодував хлібом усіх голодних, солодкий, немовби мед). А також специфічний урочистий стиль мовлення (І так усе життя своє вдовольнявся... І прозвали його Лободником...»).

СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ

1. …Якщо кому хотів пісню творити, то розтікався… мислю по древу…
Г Боян

2. Слова Хочу-бо списа приломити кінець поля Половецького; з вами, русичі, хочу голову свою положити або напитися шоломом з Дону! належать
А Ігорю

3. Наприкінці твору князя Ігоря радо зустрічають у...
Г Києві

4. Доведіть, що «Слово про похід Ігорів» за жанром —  героїчна поема
Науковці по-різному визначають жанр «Слова…»: героїчна пісня, старовинний вірш, римована проза, ораторський твір…
У самому тексті твору натрапляємо на терміни «пісня», «повість» і «слово». Сучасні науковці визначають жанр «Слова…» як героїчну поему, оскільки в ній яскраво виражені епічні елементи, потужний ліричний струмінь, ритмізована мова, своєрідна композиція.

5. Що означають словосполучення «списа приломити» і «напитися шоломом з Дону»?
Вирази мають символічне значення. „Списа приломити” означає вступити в битву; «напитися шоломом з Дону» — перемогти ворога. Зазначені вислови вказують на сміливість і хоробрість Ігоря, бажання князя самому битися з половцями.

7. Яку роль відіграють пейзажі в «Слові…»? Наведіть приклади з тексту.
Руська земля у «Слові…» — це природа неймовірної краси. Вона ніби жива, адже в ній розмовляють річки, звірі, птахи. У фольклорному руслі автор оспівує сили природи, тому пейзаж у творі персоніфіковано: «кривавії зорі світ провіщають», «чорнії тучі з моря ідуть», «земля гуде...
А скільки поезії в елегійно-ліричному пейзажі перед боєм:
Довго ніч темніє.
Зоря світ запалала.
Сивий туман покриває поле,
Примовкає солов’їний щебет…
А ось зовсім інша картина — зловісна, що попереджає про біду:
Ой рано вранці-пораненьку
Кривава зоря світ-день ізвістує,
Чорні хмари находять з моря…
Як бачимо, кожен епізод сюжету знаходить одночасний відгук у природі. Вона радіє й сумує, віщує перемогу чи поразку, никне від жалю. У давній літературі ми не знайдемо іншого твору, де б у такій нерозривній єдності поставали світ природи й світ людини.

8. У чому полягає суть віщого сну Святослава? Які народнопоетичні символи смертельної небезпеки використано в характеристиці сну?
Святославу сниться сон. Він сприймає його як знамення. Великий київський князь збирає бояр, щоб витлумачити цей сон. Бояри відповідають йому, що головний сенс сну в тому, що два сина Святослава з невеликим військом, відправившись на половців, зазнали невдачі. Святослав приходить до думки, що половців можна перемогти тільки спільними силами. Цю думку він висловлює в "золотом слові". У ньому вкладено заклик об'єднати свої сили до всіх князів на Русі. Святослав закликає припинити всі чвари між собою, інакше половців не перемогти, закликає захистити Русь від ворогів, помститися за Ігоря і Всеволода. Тим самим підкреслюється роль київського князя як голови всієї Руської землі.
Багатою є символіка епізоду, присвяченого київському князю Святославу. У сні, що йому приснився, «укривати чорним запиналом», «черпати синього вина,з отрутою мішаного» — символи біди, «великі перли» — сльози, в «теремі злотоверхім покрівля розвалена», похоронні сани їдуть до моря — символи смерті.

9. Прокоментуйте пояснення автора про причини поразки Ігоревої дружини, висловлене в рядках: «Воювання князям із поганими пропало, сказав-бо брат брату: “Се моє і те — моє теж”. І почали князі про малеє — “се великеє” мовити й самі на себе крамолу кувати. А погані з усіх сторін приходили з побідами на землю Руськую».
Автор «Слова…»? був добре обізнаний з тим, що відбувалося в державі, знав про сімейні стосунки між князівськими родинами, про дипломатичні відносини з іншими народами. Він дорікає князям за їхній сепаратизм, коли «стали вони діла дрібні вважати за великі, на себе самих підіймати чвари». У незгоді руських правителів автор вбачає ослаблення держави, загрозу для її існування. Називаючи князів на ім’я, він закликає їх стати за землю Руську.
Автор з гордістю згадує Святослава — київського князя, який «потоптав гори та яруги, скаламутив ріки й озера, висушив болота і потоки». Його успіхам у боротьбі зі Степом раділи навіть у чужих країнах. На той час ще не стерлися з пам’яті сучасників «Слова…» звитяжні походи Володимира Мономаха, галицького князя Ярослава Осмомисла, князів Романа, Мстислава, Інгвара та Всеволода.
Коли Ігор із дружиною зазнали поразки, у персоніфікованій картині зображено страждання батьківщини:
Застогнав тоді Київ тугою,
Заголосив Чернігів напастями,
Журба розлилась по Руській землі,
Печаль гірка розтеклася.
Автор не просто згадує про минулі перемоги, не тільки сумує через поразку Ігоря. Батьківщині він віддає всю жагу свого серця, безмірну любов, синівську прихильність і вірність.

10. Чи актуальне «Слово…» нині? Аргументуйте свою думку.
«Слово про похід Ігоря» — твір давньої літератури. Проте його актуальність не згасає і до сьогоднішнього дня. Основною ідеєю твору є ідея соборності, єдності. Великий час землі Київської Русі знаходились у розбраті. Проте та держава буде міцною, яка має цілісність. У творі пролунала думка про те, що єдність — запорука успіху будь-якої держави.
На сьогоднішній день землі України розшматовані. Саме тому твір є актуальним і сьогодні. Якщо усі ми згуртуємось, то у єдиному пориві переможемо ворога. Окрім цього твір навчає патріотизму. І тепер не кожен усвідомлює, наскільки важливо любити свою матінку-землю. Теми, які стосуються держави, ніколи не перестають бути актуальними. Лише перед обличчям небезпеки, під час набігів половців, Ігор усвідомив важливість єдності. То ж і нам зараз, у скрутну годину, варто замислитись над цими ж питаннями.

12. Дослідіть художні засоби «Слова…». Випишіть приклади епітетів, порівнянь і персоніфікацій із рядків, у яких зображено втечу Ігоря з полону.
У «Слові...» широко використовуються сталі епітети: «красні дівиці», «сизим орлом», «зелена трава», «поля широкі», «по чистому полю», «чорний ворон», «гори кам’яні», «світле сонце» та ін. Крім цього автор уміє помічати різні властивості і висловлювати їх оригінальними художніми визначеннями: «розтікався він мислю по древу», «укріпив ум силою своєю», «вигострив серця свого мужністю». Багато метафор побудовані на зіставленні з явищами життя і побуту. Наприклад, битва з половцями асоціюється із сівбою і молотьбою.
У творі часто застосовуються гіперболи. Досить згадати опис Всеволода в бою, розповідь про Всеслава. Святослав «наступив на землю Половецькую, притоптав горби і яруги, змутив ріки і озера, висушив потоки і болота». По всьому «Слову...» трапляються порівняння, більшість з яких узято з природи: «по Руській землі простерлися половці, наче пардуже (пардуси — гепарди) гніздо»; Святослав вихопив кобяка із половецького війська, «яко вихр». Боян порівнюється із солов’єм; Ярославна — із зозулею; Ігор — із соколом.