Тарас Шевченко (стор. 197 — 233)

Сторінка 197 – 198

1. Тарас Шевченко закінчив Академію мистецтв у
Г — Петербурзі

2. Для викупу Т. Шевченка з кріпацтва було виручено гроші за портрет із зображенням
В — В. Жуковського

3. Установіть відповідність.
1 — В, 2 — А, 3 — Д, 4 — Б.

4. Перекажіть найцікавіші події життя Т. Шевченка.
1. Шевченко відомий, насамперед, як поет. Однак природа щедро обдарувала його різними здібностями. У 12 років він, рано залишившись сиротою, потрапив в артіль до «богомазів» (художники-іконописці), які навчили його елементарним прийомам живопису. Підліток виявився здібним учнем, тому в 1831 році поміщик Павло Енгельгард відправляє свого кріпака Тараса Шевченка в Санкт-Петербург, де він сподівався «підтягти» його до рівня професійного живописця.
2. У 1838 році Брюллов написав портрет Жуковського і продав його за 2500 рублів. За ці гроші і був викуплений Шевченко. Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв.
3. 1840 року надруковано збірку «Кобзар», що стане найзнаменитішою книгою Шевченка. Тільки за його життя він перевидавався 4 рази. Загальний тираж «Кобзаря» перевалив за 8 мільйонів. Вірші з цієї збірки перекладені більш ніж на 100 мов світу. У місті Черкаси у 1989 році відкрився єдиний у світі музей, присвячений одній книзі. І цією книгою став «Кобзар».
4. У 1843 році Шевченко поїхав на Україну, де не був 14 років. Поет відвідав Кирилівку та інші місця України. На початку 1844 року Шевченко виїжджає з України. Повернувшись в Петербург, поет продовжує навчання в Академії мистецтв. Пише поему «Сон».
5. У 1845 році він закінчив академію й поїхав на Україну для постійної роботи.
У березні 1845 р., після закінчення навчання в Академії мистецтв, Т. Шевченкові було присвоєно звання художника.

5. Розкажіть про родину Т. Шевченка.
Родинне дерево Шевченка дуже велике та вкрай цікаве. Так, за згадками родичів Тараса, прадід Андрій Безрідний — Був вихідцем з низового козацтва, який із Запорозької Січі переїхав у Керелівку (зараз Шевченкове, інша назва села — Кирилівка). Згодом одружився на Єфросинії Іванівні Шевчисі.
Згодом пара народила трьох синів Олексу, Кіндрата та Івана. (Це саме той дід Іван який мав величезний вплив на майбутнього поета.) Іван був одружений тричі, мав восьмеро дітей. Один з синів — Григорій і був батьком Тараса Шевченка.
Мати Тараса, Катерина Якимівна Бойко, була родом з села Моринці. Батьки майбутнього поета були кріпаками у поміщика Василя Енгельгарда. Коли вони одружилися, Григорію було 21 рік, а Катерині — 19.
Після смерті матері у овдовілого батька на руках лишається п’ятеро дітей (Микита, Катерина, Тарас, Ярина та Йосип).

6. Що ви знаєте про кріпацтво в Україні?
Термін «кріпацтво» походить від назви купчих документів на землі — «кріпості», у Росії вони були відомі з кін. 15 ст. У 19 ст. рос. й українські публіцисти почали вживати цей термін для означення суспільних відносин середньовіччя та Нового часу.
Першими кріпаками на українських землях слід вважати “посаджених на землі” холопів періоду Київської Русі, безправне становище яких було законодавчо визначене “Руською правдою”. У часи перебування земель у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої в 14 — 1-й пол. 17 ст. набули розвитку процеси покріпачення найбідніших верств місцевого населення. Численні урядові привілеї окремим можновладцям, Литовські статути 1529, 1566, 1588, що встановлювали особисту залежність посполитих і забороняли всякі переходи їх від одного землевласника до іншого, призвели до закріпачення наприкінці 16 ст. 20 % селян. На Закарпатській Україні оформлення кріпацтва. відбулося на поч. 16 ст. Його розвиток характеризувався зростанням обсягу повинностей за користування землею (панщина, натуральні побори, грошові платежі).
Визвольна війна 1648–76 на більшій частині українських земель помітно нівелювала правовий статус основних груп суспільства. Проте подальший тамтешній соціально-економічний і політичний розвиток призвів до відновлення з кін. 17 ст. на західноукраїнських і правобережних землях чинності законодавства Речі Посполитої. У Лівобережній Україні та Слобідській Україні повторне юридичне оформлення в кріпацтво кількох мільйонів селян відбулося згідно з указом Катерини ІІ від 14 (3) трав. 1783 р.
У Галичині, на Закарпатті та Буковині кріпацтво було скасоване 1848 р., у Російській імперії — 1861.

7. Назвіть основні періоди життя та творчості Т. Шевченка.
Життєвий шлях
1. Дитинство і молодість. 2. Викуп. 3. В Академії мистецтв. 4. Перша подорож Україною. 5. Поет проти імперії. 6. Друга подорож Україною. 7. Арешт і заслання. 8. Третя подорож Україною. 9. Кохання Тараса Григоровича Шевченка. 10. Смерть і перепоховання. 10. Останній шлях.
Літературна творчість
1. Рання творчість (1837–1843). 2. Період «Трьох літ». 3. Період заслання (1847–1857). 4. Творчість останніх років життя (1857–1861).

8. Розкажіть про життя та творчість Т. Шевченка в роки заслання.
Цикл «В казематі», написаний навесні 1847 в умовах ув'язнення і допитів у Петербурзі, відзначається глибоким ідейним змістом і високою художньою майстерністю. Він відкриває один із найважчих періодів у житті і творчості Шевченка — час арешту й заслання (1847–1857). З приголомшливою силою виявлено любов до України, зокрема, в поезіях «Мені однаково», «В неволі тяжко» та «Чи ми ще зійдемося знову». Поет почав свою творчість на засланні поезією «Думи мої, думи мої» (1847).
До ліричних творів автобіографічного характеру належать вірші «Мені тринадцятий минало», «А. О. Козачковському», «І виріс я на чужині», «Хіба самому написать», «І золотої й дорогої», «Лічу в неволі дні і ночі» та інші. Але й у пейзажній ліриці поет, описуючи краєвиди місцевостей, де відбував заслання, часто висловлює особисті настрої, думки і спогади («Сонце заходить, гори чорніють», «І небо невмите, і заспані хвилі» та інші). Автобіографічні мотиви трапляються і в таких поезіях громадсько-політичного звучання, як «Сон» («Гори мої високії») та «Якби ви знали, паничі».
Свою політичну актуальність донині зберіг заклик Шевченка у вірші «Полякам» («Ще як були ми козаками» 1847).
У невеликій поемі «У Бога за дверима лежала сокира» (1848) Шевченко використав казахську легенду про святе дерево, щоб відтворити в алегоричних образах долю казахського народу. Відгуком поета на революційні події в Західній Європі була сатира «Царі».
Новий образ кріпачки-месниці Шевченко дав у поемі «Марина» (1848). У невеликій поемі «Якби тобі довелося» (1849) поет звеличує мужність хлопця-кріпака, який вступився за честь дівчини і вбив пана-ґвалтівника. Образ скривдженого кріпака, який стає народним месником, Шевченко вивів у поемі «Варнак» (1848). Морально-етичні проблеми Шевченко порушив також у поемах «Іржавець» (1847), «Чернець» (1847), «Москалева криниця» (1847 і 1857).
Мемуарно-публіцистичний характер має і щоденник («Журнал») Шевченка, у якому майже протягом року зафіксовані найважливіші події в житті поета. Щоденник Шевченка має велике значення для вивчення біографії і творчості поета.

9. Хто з представників української та російської інтелігенції відіграв важливу роль у житті Т. Шевченка?
Важливу роль у визволенні талановитого юнака з кріпацької неволі в 1838 році відіграли українці І. Сошенко, А. Мокрицький, В. Григорович, росіяни К. Брюлов, В. Жуковський, О. Венеціанов та інші. Перший “Кобзар” Т.Шевченка вийшов у Санкт-Петербурзі в 1840 році коштом полтавського поміщика П. І. Мартоса, редактором збірки був пирятинець Є.П. Гребінка.
Одним з перших ілюстраторів творів Т. Шевченка став уродженець полтавської губернії Яків Петрович де Бельмен, який разом з художником М. Башиловим проілюстрував рукописний “Кобзар”, поеми “Гайдамаки” та “Гамалія”.
У кінці квітня 1846 року Шевченко знайомиться з М. Костомаровим, одним з організаторів Кирило-Мефодіївського товариства. На початку березня 1858 року у Москві відвідує О. Бодянського, С. Аксакова, М. Максимовича.

10. Які твори Т. Шевченка ви вивчали в попередніх класах? Про що вони? Процитуйте їх.
У попередніх класах вивчали такі твори Т. Шевченка: «Мені тринадцятий минало», «Сон», «Заповіт» та інші.

І досі сниться: під горою
Меж вербами та над водою
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.

11. Як пов’язані між собою «Заповіт» Т. Шевченка й Чернеча гора в Каневі? У відповіді використайте цитати із «Заповіту».
Тарасова (Чернеча) гора в Каневі вважається однією зі святинь українського народу, адже саме тут похований поет й художник Тарас Шевченко.
З XI ст. в Каневі був заснований печерний монастир, звідси й назва Чернеча гора. Тарас Шевченко хотів придбати тут ділянку, спорудити будинок та ці плани не здійснились. Поета відправили у заслання. А після смерті його поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі, проте 10 травня 1861 року труну з прахом Шевченка перевезли до Канева. Як і було сказано в заповіті:

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

На Тарасовій горі був насипаний курган та поставлений хрест.

12. Розкажіть про Шевченка — художника (у розповіді прокоментуйте найвідоміші його малярські роботи).
Шевченка без перебільшення можна назвати геніальним художником. У його картинах відбилася вся глибина і самобутність його особистості.
Ще Павло Енгельгард запримітив талановитого хлопця і вирішив зробити з нього свого придворного живописця і спершу взяв його з собою у мандрівку до Вільно, де Шевченко ймовірно навчався у професора малювання Віленського Університету Рустемеса.
Одна з картин того періоду — «Погруддя жінки», написана простим олівцем у 1830 році, Тарасу тоді було всього 16 років.
З біографії ми знаємо, що з 1838 по 1845 рік Шевченко навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, виявивши неабиякі здібності у живописі маслом, аквареллю, малюнку олівцем.
«Катерина» — одна з найцікавіших картин Шевченка, написана олією у 1840 році. Картина дуже символічна, у формі образів автор передає ті почуття, які неначе хвилі здіймались у його серці.
У 1843–1844 роках Шевченко працює над серією офортів «Мальовнича Україна», самостійно вивчаючи техніку гравіювання. Повернувшись у 1845 році після закінчення Академії в Україну, Шевченко працював художником в Археографічній комісії.
У 1847 році Шевченко написав на замовлення прекрасний портрет молодої княгині Катерини Кейкаутової.
Серед майже 400 робіт періоду заслання виділяються акварельні пейзажі, зроблені під час експедиції географа А. І. Бутакова, до якого завдяки щасливому провидінню Тарас потрапив художником. Шевченко дуже любив природу і був прекрасним пейзажистом.
Художня спадщина Тараса величезна — збереглось 835 творів, картин, портретів, гравюр на різні теми, написані протягом різних періодів життя великого Кобзаря. Ще понад 270 художніх творів вважаються втраченими, на жаль.

 

Сторінка 202 — 203

1. Козацький морський похід на Царград — мотив твору
В «Іван Підкова»

2. Нарис «Головатий» став поштовхом для написання твору
Б «До Основ’яненка»

3. Установіть відповідність.
1 — В, 2 — Д, 3 — Б, 4 — Г.

4. Які казково-фантастичні (міфологічні) елементи наявні у творі Т. Шевченка «Причинна»?
У баладі “Причинна” є явища реальні та фантастичні. Так, з води серед ночі виходять русалки — і тут потрібна не вітряна ніч, а навпаки, спокійна, місячна, така, яка буває в “русалчин тиждень”, коли літо вступає у свої права, а земля і вода набувають найбільшої сили і все буйно зеленіє. За народною уявою, русалки — це дівчата або молоді жінки, котрі під час купання втопилися. Місяць і зорі викликають русалок з води. З тихим плескотом хвиль, розгортаючи своїми блідими руками густе латаття, вони виходять на берег. Русалки не мають на собі одягу, вони голі, у них біле й знекровлене тіло, довге хвилясте волосся, зелене, як трава, стан високий і гнучкий, а очі палкі й сині, як морська глибінь. Вийшовши з води, русалки сідають на березі, розчісують своє довге волосся або беруться за руки і водять дивовижні, з таємничим шепотом, хороводи. Іноді русалки вилазять на дерева й гойдаються на гіллі, як на гойдалці, співаючи пісень. Русалчині пісні небезпечні: хто почує їх, той, як зачарований, підійде близько до русалок, а русалки тоді заманять його до себе, візьмуть у своє коло, будуть бавитися з ним, а потім залоскочуть і затягнуть у річку, на дно. З дерев русалки найбільше люблять клен і дуб. Гойдаючись на гіллі, русалки часом розважаються, вони розмотують на деревах нитки, що їх крадуть у тих жінок, котрі заснули без молитви.
Серед русалок є й лоскотниці — це душі дівчат, що померли зимою, вони з’являються на полях і до смерті залоскочуть дівчат і хлопців, якщо ті потраплять до них. Також вважають, що русалки — померлі нехрещені діти, іноді цих істот називають “дніпровими дівчатами”.

5. Розкрийте значення образу дум у творі Т. Шевченка «Думи мої, думи мої...». У чому полягає елегійність цього вірша?

З-поміж українських поетів саме Т. Шевченко надав образу думи символічного сенсу.
Думами Т. Шевченко називає свої твори, тобто поезія для майстра слова — це перенесення на папір глибоких роздумів про світ, людей, правду, причини зла, сенс буття. Називаючи думи «дітьми, квітами», він натякає на те, що вони йому особливо дорогі. Але чому саме думи «стали на папері / Сумними рядами...»? Причина — людські страждання, яких так багато у світі. Ліричного героя хвилюють не тільки свої страждання, а й інших людей і всього суспільства.
Постійна авторефлексія Т. Шевченка свідчить про відмінність його поезії від фольклору. Форма звертання Т. Шевченка до дум (їхня персоніфікація) характерна для усіх періодів його творчості: “Думи мої, думи мої, / Лихо мені з вами!” (“Думи мої, думи мої”), “Думи мої! літа мої, / Тяжкії три літа” (“Три літа”), “Думи мої, думи мої, / Ви мої єдині” (“Думи мої, думи мої).
Саме ці сумні роздуми і створюють елегійність цього вірша.

6. Хто головний герой поеми Т. Шевченка «Тарасова ніч»? Який провідний мотив цього твору?
В основі твору — історична подія: перемога козаків на чолі з Тарасом Федоровичем над польсько-шляхетським військом гетьмана С. Конецпольського під час селянсько-козацького повстання 1630 р.
Провідний мотив цієї поеми — протиставлення героїчного минулого, свободолюбства, мужності й нескореності учасників визвольного народного повстання принизливому рабському становищу Шевченкових сучасників

7. Чому перша частина поеми Т. Шевченка «Іван Підкова» має сумне звучання, а друга — величне?
Т. Шевченко у поемі оспівує Івана Підкову, сміливого отамана, що не раз очолював морські походи проти Туреччини.
«Синє море звірюкою то стогне, то виє», «кругом хвилі, як ті гори», так що не видно ні землі, ні неба, аж «серце мліє», а «козакам того тільки й треба» — розбурхана стихія звеселяє їхні серця, наснажує співати пісні, піднімає дух козацький перед походом на Царгород.
На тлі грізної морської стихії козаки співають, ідуть визволяти своїх братів із неволі, тож і настрій піднесений.
Оспівуючи славні перемоги запорожців, Шевченко використовує рефрен «було колись».

Минулося: осталися
Могили по полю.

Могили ці — і свідки колись гучної слави, і водночас нагадування сучасникам, онукам запорозьких велетнів, що втрачене можна відновити, що такі люди, як Підкова, і зараз, напевно, є, бо дух народу незнищенний.

8. Доведіть, що поема Т. Шевченка «Гайдамаки» — романтичний твір.
З романтичної поеми Т. Шевченко взяв принцип вершинної композиції, коли твір підпорядковується драматизованим епізодам; зокрема, виділяються такі: вбивство конфедератами титаря, “освячення” ножів, помста Яреми, “бенкет” повстанців, страта Гонтою своїх дітей. Відтак автор може довільно (у порівнянні з епічною розповіддю) оперувати матеріалом, що й засвідчує змалювання участі Яреми в повстанні лише окремими штрихами. При цьому, моделюючи образ Яреми, автор послуговується романтичними прийомами. Як герой — романтик, він розчарований у житті, і причини такого душевного сум'яття Т. Шевченко чітко окреслює З романтичною поемою споріднює “Гайдамаки” й епілог.
Як і в романтичній поемі, розвиток подій у творі раптово обривається після розповіді про Гонту, який поховав своїх синів. Читач лише здогадується про подальшу долю героїв, правда, у Т. Шевченка він отримує скупі відомості про загибель ватажків повстання, але вже в самому епілозі. Ні подальшого перебігу повстання, ні змалювання поразки у творі ми не зустрічаємо. Натомість епілог, окрім окремих деталей про долю героїв, є ліричним відступом оповідача. В ньому осмислюється історична значимість повстання гайдамаків, але поряд із цим використовуються прийоми, характерні для романтичних поем. Прикметною є сцена з Яремою на могилі Гонти.
Вона перегукується з подібними мотивами, що зустрічалися у європейських романтиків. Картини запустілих місць, руїн, могила — такий образи змальовували романтики.

9. Охарактеризуйте образи гайдамацьких ватажків.
Залізняк — втілення народного гніву проти панів, непримиренності, нещадності до ворогів. Він талановитий організатор мас, визнаний ватаг, сміливий у бою.
Залізняк — усіма визнаний отаман повсталих мас, їхній улюбленець: «У нас один старший — батько Максим». Високу оцінку Залізнякові як людині і як ватажку дає у своїх піснях Волох. Він завжди серед людей, завжди разом з ними «і воює, і чарує». Тримається просто, завжди веселий, до всіх привітний, кожному доступний. З щирою приязню ставиться до повстанців, називає їх синами, своїми дітьми. По-батьківському полюбив і Ярему, свого «хрещеника». По-чоловічому стримано, але щиро співчуває його нещастю, підтримує й підбадьорює хлопця.
Дещо іншими фарбами змальовується образ другого народного ватажка — Iвана Гонти. Він трагічний i суворіший, основна риса, що підкреслюється в ньому — майже фанатична вiрнiсть присязі та справі помсти. Узявши в руки «свяченого ножа», щоб різати ворогів, Гонта вже ні перед чим не зупиняється.
Шевченко не ідеалізує свого героя: Гонта спустошено-байдуже забороняє гайдамакам ховати його дітей, топить своє горе в крові шляхтичів, у руйнуванні, напівбожевільному крикові, страшних чоловічих сльозах. Страждання Івана такі великі, що, здається, небо над ним повинно розколотися або земля під ногами розступитися. Сам Гонта вважає себе пропащим навіки. Ось чому зорі — за фольклорним уявленням «Божі оченьки», «Божі бджілоньки» — стають для дітовбивці найвищим докором сумління: Праведнії зорі! / Сховайтесь за хмару, я вас не займав, / Я дітей зарізав!
Спроба полегшити гріх похованням дітей за народним звичаєм не дає Гонті бажаного заспокоєння. Не рятує і звинувачення, досить-таки жорстоке звинувачення дружини, що все сталося через її віру.
Гонта добре розуміє, що єдиним винуватцем є він і тільки він.

10. Які композиційні особливості має поема «Гайдамаки»?
Поема «Гайдамаки» — найбільший за обсягом твір у поетичному доробку Т. Шевченка, складний за будовою. Поема «Гайдамаки» складається з лірично-філософського вступу — присвяти, історичного вступу («Інтродукція»), десяти розділів та епілогу. Важливе значення мають такі складові частини твору, як «Передмова» (насправді — післямова), жартівливе звернення до передплатників поеми («Панове субскрибенти!») та «Примітки», складені самим Шевченком.
Особливістю композиції є й те, що твір не має розв’язки.

11. Випишіть із ліричного вступу до балади «Причинна» приклади роль художніх засобів. Поміркуйте, яку вони виконують у творі.
У баладі виявилося багатство поетичної мови Т. Шевченка, різноманітність художніх засобів. Для зображення у творі явищ дійсності автор використав епітети фольклорного походження: “синє море”, “ верби високі”, а також авторські епітети — блідний місяць, сердитий вітер; порівняння — місяць, неначе човен. Персоніфікація: вітер завива, місяць виглядав, реве та стогне Дніпр. Символи — (явір, сич).

12. Розкрийте значення символів послання Т. Шевченка «До Основ’яненка»: чайки, степу, вітру, місяця.

Чайка — це символ засмученої жінки, котра стала чайкою по смерті свого чоловіка. А також символ матері — України, яка породила діток своїх.

Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче…
…………………………..
Не покриють Україну
Червоні жупани!
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче…

Багате символічне навантаження несе образ вітру у Т.Г.Шевченка — від страшного передчуття /”Реве та стогне...”, “Причинна”/ до трагічного фіналу.

Величезний і безкінечний степовий простір, вільний і безмежний, як козацька душа, представляє читачеві Т. Шевченко:

…вітер віє
На степу козачім.
На тім степу скрізь могили
Стоять та сумують…

Місяць — розповсюджений образ в українському фольклорі. Старовинний народний культ Місяця в епоху християнства природно увійшов у святкування Різдва — Щедрого вечора. Проте Місяць оспівується не тільки у різдвяних колядках, але й у веснянках.
Місяць — символ циклічного ритму часу; вічності; постійного оновлення; духовного аспекту світла у пітьмі; козака; батька:

…місяць сходить,
Як і перше сходив...

Для Т. Шевченка народна символіка — не поетичний прийом, а ґрунт, на якому виростає саме мистецтво. Тому не випадкове таке неймовірне згущення символів в одному творі.

 

Сторінка 208 — 209

1. За родовою характеристикою твір Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля…»)
В ліро-епічний

2. Установіть відповідність.
1 — Д. 2 — А. 3 — Б. 4 — В.

3. Установіть відповідність.
1 — Г. 2 — Б. 3 — А. 4 — Д.

4. Доведіть, що перші два рядки поеми звучать іронічно.
Весь уривок побудований на витонченій іронії, про що свідчить лексика, тропіка, в’їдливо-притишена інтонація.
Перші два рядки вступу звучать теж іронічно: «У всякого своя доля, І свій шлях широкий», але те, що це іронія, стає зрозуміло читачеві з наступних рядків:

Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком —
За край світа зазирає…
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.

А ось останній рядок вступу звучить уже з відкритою ненавистю — саркастично:

«Кров, як воду, точить!…»

5. Що символізує в поемі сова?
Сова — символ темного, похмурого; символ мудрості, потаємних знань, спустошення, нещастя; смерті, брехні. В той же час у давнину сова — емблема мудрості, глибоких таємниць; у середні віки птах уособлював веселого та кмітливого мандрівника.
Здавна в нашому народі сову сприймають як віщого птаха, який накликає смерть, цей образ ніби навіює тривогу.
У літературі сову іноді ототожнюють із мудрою людиною.
У поемі Т. Г. Шевченка сова — це теж символ мудрості, істини, а водночас крик сови навіває сумний, тривожний настрій. Уже цей образ налаштовує на відповідну тональність твору.

6. Прочитайте уривок, у якому зображено український пейзаж. Які фольклорні елементи автор використав у ньому?
Поет звертається до народнопоетичної персоніфікації в зображенні краси української природи: соловейко сонце зострічає; тополі промовляють з полем; вітер віє; країна вмивається росою.

7. Розтлумачте образ царя волі.
Дослідник творчості Т. Шевченка Ю. Івакін зазначає, що в образ царя волі вкладено щось більше, аніж може вмістити образ дворянина із Сенатської площі, це образ величезної узагальнювальної сили: адже відомо, що декабристів не таврували розпеченим залізом, а Шевченків «цар волі (...), / Штемпом увінчаний...». Цей образ ототожнений із Христом, розіп’ятим між двома розбійниками, у нього від тернового вінця рани, які нагадують сліди від припікання металом.

8. Знайдіть і прочитайте епізод, у якому ліричний герой не лише оповідає про побачене, а й безпосередньо бере участь у подіях. Охарактеризуйте його поведінку.
Автор поеми піддає різкому висміюванню свого земляка «… з циновими ґудзиками», тобто чиновника, урядовця. Він пропонує свої послуги — провести в царський палац. «Тільки, знаєш,— каже він,— ми, брат, просвіщені,— не поскупись полтинкою…». Цей дрібний хабарник відцурався рідної мови, так і не навчившись літературної російської — тут суржик є засобом характеристики героя, глузування з нього.

9. Як називають різновид лексики, до якого належать такі слова: пелька, недобиток, пузатий, блюдолизи, дурний, тупорилий, пикатий, пика? З якою метою їх використовує автор?
Це різновид лексики — вульгаризми (брутальне чи навіть лайливе слово або словосполучення). У художньому тексті вони мають дві основні функції.
Перша: відображення побутової мови персонажів. Друга функція — вживання вульгаризмів з гумористичною, сатиричною чи викривальною метою: «Дивлюсь, цар підходить до найстаршого… та в пику як його затопить» (Т.Шевченко).
Поема «Сон» стала першим в українській літературі твором політичної сатири. Вона викривала і засуджувала мораль паразитизму й вірнопідданства, пробуджувала національну самосвідомість і почуття людської гідності українського народу.

10. Чому І. Франко назвав поему «Сон» («У всякого своя доля...») «сміливим маніфестом слова проти темного царства»?
Ідеї, що їх поклав Шевченко в основу поетичних творів, залишаються живі й досі і довго ще не перестануть бути провідними ідеями української літератури. На думку І. Франка, у комедії “Сон” світогляд Т. Шевченка основується переважно на національній основі та домінантах. Центром його уваги й інтересів є Україна в усіх її проявах. Це фактично творчість по суті своїй україноцентрична, поет особливо сильно переймається тим, що його народ закріпачений і перебуває в неволі. Фактично у “Сні” він представив власне оскарження “темного царства” за всі теперішні й минувші кривди України.

11. Поміркуйте, чому на роль ліричного героя Т. Шевченко обрав селянина-простака.
Часом автор уже за традицією одягає різні маски: п’яниці (у вступі), селянина (в описі Петербурга). Мовляв, що візьмеш із пияка — простака, йому можна висловлювати й заборонені, бунтарські думки. Проте, як виявиться, саме цей простак і побачить істину, яку не можуть розгледіти можновладці та вчені.

12. Поділіть поему «Сон» («У всякого своя доля...») на частини й доберіть до кожної з них заголовок.
1. Філософський вступ. 2. Зображення України. 3. Каторга в Сибіру. 4. Царські палати. 5. Набережна Неви. 6. Столиця зранку. 7. Другий прийом у палатах.

 

Сторінка 216 – 217

1. У поемі «Кавказ» образ Прометея — це символ
Г нескореності народу

2. Рядки з поеми «Кавказ» За горами гори, хмарою повиті, / Засіяні горем, кровію политі, які повторюються двічі, — це
Б рефрен

3. Установіть відповідність.
1 — В. 2 — Г. 3 — А. 4 — Б.

4. Поясніть особливості будови й жанру твору Т. Шевченка «Кавказ».
Цей твір не є у повній мірі поемою. У ній немає героїв, сюжету, не зображено динаміки розвитку характерів персонажів через сюжет. Немає епічних картин, епізодів, твір наскрізь ліричний, філософський, емоційний. Але значущість проголошених у «Кавказі» гуманістичних ідей підіймає цей твір до рівня політичної і сатиричної поеми, у якій цілісною картиною зображено загарбницьку політику імперії і проголошено гімн волі та жалю за невинно загиблими.
Але сміливість у змалюванні загарбницької політики Росії на Кавказі, масштабність узагальнень, глибина порушених ідей дають підстави визначати «Кавказ» як політичну сатиричну поему.

5. Прокоментуйте ваше розуміння епіграфа до поеми «Кавказ».
Епіграф до поеми „Кавказ” тісно пов’язаний з початком твору — присвятою другу Шевченка Якову де Бальмену, смерть, якого стала поштовхом до написання твору – на це вказує посвята, а також епіграф:

О, коли б голова моя стала водою,
А око моє — джерелом сліз,
То плакав би я й вдень і вночі
за вбитими….
Книга пророка Єремії, розд.9, вірш І)

Добре знаючи біблійну історію, минувшину та сьогодення свого народу, поет зумів побачити певні аналогії між проблемами різних епох, що підкреслено епіграфом до поем “Кавказ”. Так, Шевченко вказує на спільне в становищі тодішньої Російської імперії в кризовий період, напередодні селянської реформи 1861, та стародавньої Іудеї трагічних часів її занепаду, коли у 58 до н.е. війська царя Навуходоносора ІІ наближалися до Єрусалима. Іудейські правителі чинили жахливі беззаконня, прикриваючись облудними словами про віру в Бога.

6. Чому, на вашу думку, Т. Шевченко відійшов від сюжету античного міфу, замінивши печінку, яку орел клював у Прометея, на серце? Яку роль відіграє мова в житті нації?
Для українців серце — це перш за все любов, лагідність, співчуття, радість, щастя. Про це свідчать численні народні звороти: притулити до серця, віддавати серце /комусь/ — любити, допомагати, бути вірним. На думку стародавніх вчених, існує три життєво важливі центри людського тіла і найголовніший із них — саме серце.
В ісламі “око серця” означало духовний центр, абсолютний розум, самоусвідомлення. Здається, саме це і дозволило Т. Шевченку відійти від сюжету античного міфу.
Мова — основа духовного життя народу, втрата її, як сказав великий український письменник Панас Мирний, “смерть для його душі”.
Для кожної людини рідний дім — це місце, де можна відпочити від турбот, це захист від незгод, це відчуття підтримки близьких людей, їхнє тепле, ласкаве слово. Слово, мова – це те, що дає нам можливість висловити свої почуття, думки. Наша мова – українська, тому що земля наша – Україна.

7. Який зміст укладено в слова: «Не скує душі живої / І слова живого»? Яке співвідношення мови й нації випливає з поеми?
Мова така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть задля його душі. Смерть задля всього того, чим він відрізнявся від других людей. Він повинен буде загинути — стати іншим народом.
Мова для Шевченка — це найвищий дар людини й народу, талісман їхньої долі, таланту, безсмертя.

Ну щоб, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б'ється — ожива,
Як їх почує!

Для нього мова була материнською піснею і молитвою над колискою, шепотом гаю, величчю неба, ревом Дніпра і солов'їною піснею, радістю кохання, відчаєм покритки, жертвою, любов'ю матері, мужнім покликом до борні і свободи.
Шевченкова фраза: «Од молдованина до фіна На всіх языках все мовчить, Бо благоденствує!» — стала знаменитою формулою суті імперської політики. Усі народи залякані, позбавлені права на самовираження: «Все мовчить». «Бо благоденствує!» — в’їдливо насміхається поет. Сатиричну влучність цього вислову можна до кінця зрозуміти, лише врахувавши, що «благоденствіє» було офіційним визначенням становища народу в Росії.

8. Поясніть значення образів-символів орла й тюрми. Прокоментуйте слова І. Франка, Б. Лепкого, М. Жулинського й І. Дзюби про поему «Кавказ».
У поемі цей образ виникає цілком виправдано тому, що міф про Прометея пов’язаний з Кавказом, а ще тому, що кат-орел асоціюється з орлом — гербом Росії.
Тюрма, Сибір — символи колоніальної політики Російської імперії, яка для всіх інакодумців мала місце на каторзі, на засланні. «Сибір неісходима!» Цей епітет ще глибше під­креслює бездонність цієї незамкнутої тюрми…
Шевченко одним із перших у світовій літературі написав твір такого потужного антиколоніального спрямування, який і сьогодні є актуальним. Поет виступив на захист народів Кавказу, підкорених російським урядом, який узявся «просвітити» горців.
І як тут не погодитися зі словами Б. Лепкого: « ...Ця поема валить, трощить, палить, убиває іронією, морозить правдою, сліпить блискавками порівнянь...».

9. Як Т. Шевченко оцінює роль православної церкви в урегулюванні збройного конфлікту на Кавказі? Процитуйте уривки з твору на підтвердження своїх думок.
Російські колонізатори однією з підпор самодержавства називають «православіє», постійно підкреслюють своє святенництво і при цьому цинічно топчуть основи християнства. Ось імперіаліст у творі бундючно заявляє: «Ми християне... Усе добро, сам Бог у нас! » і тут же, розслабившись, утративши самоконтроль, випадково виказує істинні свої думки, які зазвичай старанно приховує. Чужу власність він з доброго дива починає вважати своєю. Його дратує, що не він у цих краях повний господар, що не все підпорядковане йому, що не всі плазують перед ним. Отакі «християне».
У цю мить поет згадує про того, хто пожертвував собою, пішов на хрест заради порятунку людства, — про Спасителя. Отак ми цінуємо його жертву!

За кого ж Ти розіп’явся,
Христе, Сине Божий?
За нас, добрих, чи за слово
Істини... чи, може,
Щоб ми з Тебе насміялись?
Воно ж так і сталось.

Підсумкове звинувачення російських «православних» імперіалістів найвибуховіше. І оцю пекельну «комедію», цей сатанинський карнавал, у якому примушують животіти своє суспільство, вони силяться поширити і на інші, поки що вільні народи:

Просвітились! та ще й хочем
Других просвітити,
Сонце правди показати
Сліпим, бачиш, дітям!..
Все покажем! тілько дайте
Себе в руки взяти.
Як і тюрми муровати,
Кайдани кувати,
Як і носить!.. і як плести
Кнути узловаті —
Всьому навчим; тілько дайте
Свої сині гори
Остатнії... бо вже взяли
І поле, і море.

10. Який зміст закладено в завершальну частину поеми?
У завершальній частині поеми карнавальні осміяння колонізаторів, іронічні викриття, саркастичні вибухи, громи і блискавки інвектив залишилися позаду, трансформувалися в елегію щемкого прощання з дорогою людиною, якій «Довелось запить 3 московської чаші московську отруту». Шевченко знав про прив’язаність свого друга до України, тому свято вірив, що його душа буде постійно витати над рідним краєм.

11. Випишіть із поеми по 2–3 приклади гіперболи й персоніфікації.
Гіпербола — 1. «А поки що течуть ріки, Кровавії ріки!». 2. «Не ріки — море розлилось, Огненне море!».
Персоніфікація — 1. «Кати згнущаються над нами, А правда наша п’яна спить». 2. «Вітер тихий з України Понесе з росою Мої думи аж до тебе!..». 3. «Встане правда! встане воля! І Тобі одному Помоляться всі язики Вовіки і віки». 4. «Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!».

12. Поділіть поему «Кавказ» на три частини за змістом. Доберіть до кожної з них цитати з твору.

1 частина
«Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля».

2 частина
«Встане правда! встане воля!»

3 частина
…Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов’їх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А матерних гарячих сльоз!
А батькових старих, кровавих,
Не ріки — море розлилось,
Огненне море!
…………………………………………
…А тюрм! а люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!

 

Сторінка 227 — 228

1. Сарказм — це
Г — їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті й гнівного презирства

2. Установіть відповідність.
1 — В. 2 — А. 3 — Б. 4 — Д.

3. Установіть послідовність уривків у поемі.
Г В своїй хаті своя й правда, / І сила, і воля.
В Нема на світі України, / Немає другого Дніпра...
Б Якби ви вчились так, як треба, / То й мудрость би була своя.
А І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь.

4. Що таке послання як жанр літератури?
Послання — публіцистичний вірш у формі листа-звернення до певної особи (чи багатьох осіб).
Фундатором цього жанру називають римського поета І століття до Різдва Христового Горація, який у “Посланні до Пізонів” виклав свої погляди на поетичну творчість та правила мистецтва. Послання широко використовувалося в середньовічній літературі, а потім і в новій. На східнослов’янському ґрунті простежується з ХІІ ст.. (“Навчання” Володимира Мономаха). Досягло розвитку в творчості українського письменника-полеміста Івана Вишенського (“Послання до Василя Острозького”, “Посланіє до єпископів”, “Послання львівському братству” та інші).
Як ліричний жанр послання набули свого розквіту у ХVІІІ і першій половині ХІХ ст.. у творчості російських поетів В. Жуковського, К. Батюшкова, і багатьох творах Тараса Шевченка.

5. Кому Т. Шевченко адресує послання?
Цей твір став кодексом честі й совісті української нації. Шевченко в невеликому вірші зумів вибудувати концепцію життя нації, об’єднавши минуле, сучасне і майбутнє.
Ключовою для розуміння глибинного змісту твору є його повна назва «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє».
Тобто українська нація — це ті минулі, нинішні й майбутні покоління, які відчували, відчувають і відчуватимуть зріненість, духовний зв’язок із землею, що зветься Україна, мають спільну вічну національну душу, навіть якщо живуть на чужині. Отже, Шевченко адресує своє слово всій українській нації, всім її поколінням, малює жахливу картину можливої майбутньої загальноукраїнської катастрофи і застерігає від неї.
Але насамперед «Посланіє...» адресоване передовсім «землякам» — українській дворянській інтелігенції та ліберальному панству. Поет закликає їх припинити «запрягати людей у тяжкі ярма», «дерти шкуру з братів незрячих, гречкосіїв», бо настане колись суд, і тоді «сторіками» потече «кров у синє море». Шевченко радить розвивати національну культуру, а не сліпо переносити чужі гасла й чужі ідеї на національний ґрунт.

6. Які рядки послання стали крилатими? Прокоментуйте їх.
Афоризми із твору: 1. Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. 2. Бо хто матір забуває, Того Бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають. 3. І хилитесь, як і хилились. І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв. 4. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. 5. І ми не ми, і я не я. 6. І оживе добра слава, Слава України. 7. Кайданами міняються, Правдою торгують. 8. Не минайте ані титли, Ніже тії коми. 9. Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра. 10. Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Розкуються незабаром Заковані люде. Розкуйтеся, братайтеся. 11. Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость би була своя. 12. У нас воля виростала, Дніпром умивалась, У голови гори слала, Степом укривалась! 13. Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю!

Нема на світі України, немає другого Дніпра.
Свій рідний край треба любити всім серцем і помислами, адже батьківщина одна, як і Дніпро. Ці рядки й кілька наступних є інвективою — прийомом, що полягає в гостросатиричному викритті певних осіб чи соціальних явищ: «А ви претеся на чужину // Шукати доброго добра».

Одцурається брат брата І дитини мати.
У цьому афоризмі звучить страшне передбачення майбутніх діянь провідної верстви: «гірше ляха» розіпнуть Україну «свої діти». Свій полемічний запал ліричний герой спрямовує передусім на українську інтелігенцію, бо саме в її руках майбутня доля України.

Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя.
Це слова з третьої частини поеми-послання, у якій автор звертається до українських інтелігентів-раціоналістів. У ній привертає увагу вислів —«німець узловатий». Що означає характеристика «узловатий»? З цього приводу цікавими є спостереження В. Пахаренка: «Річ у тім, що раціоналізм типова риса саме німецького національного характеру. Зрештою, відомий життєвий поштовх до створення цього символу: на початку 1810-х років молоді друзі Шевченка — київські студенти — захоплено читали німецьких філософів-атеїстів Фейєрбаха й Штрауса. Отже, — це бездушний холодний розум. «Куций», бо з відсіченою душею, короткий, обрубаний. «Узловатий» — такий, що заплутує вузлами, суть думки якого важко зрозуміти».

І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.
Цей крилатий вислів налаштовує передусім цінувати й знати своє, у той же час брати все найкраще від інших народів, але лише те, що не заперечує національних пріоритетів. Отже, треба вчитися так, щоб «розкрились високі могили // Перед вашими очима».

У кінці поеми-послання поет благає: «Обніміте ж, брати мої, // Найменшого брата», бо в основі української душі є любов до людини, заповідана Ісусом.

7. У яких іпостасях постає оповідач (ліричний герой) у поемі? Чому цей образ такий мінливий?
Цікавим є образ автора в поемі-посланні. Процитуємо з цього приводу дослідника творчості Т. Шевченка В. Смілянську: «Цей образ неоднозначний: «автор» обертається до читача обличчям то юродивого — печальника за людей («Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних»), то пророка («Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде»), то апостола-проповідника («І чужому научайтесь»), загалом — поета-громадянина, патріота, чиє серце розтяла розколина, яка зруйнувала націю. Кожна з іпостасей автора творить емоційний ореол скорботи, прокляття, апокаліптичної погрози, іронії та сарказму, любові й надії».

8. Які композиційні особливості має послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним…»?
Композиційно поема поділяється на п’ять частин: епіграф; вступ, у якому ліричний герой закликає тогочасну інтелігенцію полюбити свій народ, не бути байдужою до долі України; у наступній частині ліричний герой критикує тогочасну українську еліту, далі йде узагальнення й проповідницький монолог автора; у кінці лунає заклик до інтелігенції повести народ праведним шляхом.

9. Прокоментуйте епіграф до послання.
Епіграфом до твору стали слова з Біблії: «Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить — лжа оце». Шевченко таким епіграфом натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас говорять, що люблять народ. Цим самим поет порушує проблему лицемірства, фальшивого патріотизму, що ведуть згодом до зради, утрати своєї національної свідомості.

10. Назвіть провідні мотиви твору.
Провідні мотиви твору «І мертвим, і живим, і ненарожденним…»: критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації.

11. Прокоментуйте рядки.
Раби, подножки, грязь Москви, / Варшавське сміття — ваші пàни / Ясновельможнії гетьмани.
Гіркою іронією пройняті рядки твору, де йдеться про властиве українському панству плазування перед іноземними авторитетами. Відсутність національної свідомості проявляється, зокрема, і в перекрученні власної історії. А реальна історія складалася не лише зі слави та з витяжних подвигів, адже були в ній і ганебні сторінки:

Раби, подножки, грязь Москви
Варшавське сміття — ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.

Не слід пишатися з того, що українці виборювали колись славу Москві і Варшаві, адже обидві ці держави прагнули поневолити Україну.

12. Знайдіть приклади алюзії в поемі й укажіть, з якою метою автор використовує цей прийом.
1. Найбезпосередніший перегук Шевченкового твору — з Першим соборним посланням святого апостола Івана. Саме з нього поет узяв епіграф, котрий розкриває ідею поеми: «Аще кто речет, яко люблю Бога, а брата своєго ненавидить, лож єсть». Основою ж нашої душі є любов до людини. Отож тільки нею має керуватися наш розум, щоби не служити злу.
2. І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!

Що собою символізує цей «куций німець узловатий»? Річ у тім, що раціоналізм — типова риса саме німецького національного характеру. Зрештою, відомий життєвий поштовх до створення цього символу: на початку 1840-х років молоді друзі Шевченка — київські студенти — захоплено читали німецьких філософів-атеїстів Фейербаха і Штрауса. Отже, це чужий бездушний, холодний розум. «Куций» — бо з відсіченою душею, короткий, обрубаний. «Узловатий» — який заплутує вузлами, суть думки якого дуже важко зрозуміти.

 

Сторінка 232 — 233

1. Вірш Т. Шевченка «Сон» («На панщині пшеницю жала…») за жанром
Б образок

2. Т . Шевченко написав вірш «У нашім раї на землі...» у період
В заслання

3. Установіть відповідність («У нашім раї на землі…»).
1 — В. 2 — Д. 3 — Г. 4 — А.

4. Визначте віршовий розмір поезії «Сон» («На панщині пшеницю жала…»).
Римування: перехресне (АБАБ). Віршовий розмір: ямб.

5. На яких контрастах побудований вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала...»)?
«На панщині пшеницю жала» — це вірш ­ мрія, вірш ­ надія, вірш ­ вимога. В основі сюжету — протилежності: воля — неволя, дійсність — сон героїні (мрія), реальний нелюдський життєвий лад — омріяний народний суспільний ідеал. Отже, в образку жорстока реальність протиставляється мрії, що здійснюється лише в сні.

6. Що символізують жінки у віршах Т. Шевченка?
В образі жінки Шевченко уособлює Україну, а то й саму людину — добру, щиросерду, наївну, довірливу, беззахисну, спраглу щастя і таку нещасну в цьому людським же злом отруєному світі.
Образ України й образ жінки-матері в його творах злиті, неподільні: через неймовірно трагічну жіночу долю глибше розкривається трагізм покріпаченої України, з одного боку, а з іншого, — віра, безмежна віра поета в рай земний, осердя якого — мати й дитя.

7. Чи не занадто жорстоку картину малює Т. Шевченко в кінці вірша «У нашім раї на землі…» («Щоб собак дражнила (...), / Поки не загинеш / Межи псами...»)? Аргументуйте свою думку.
Звичайно, закінчення вірша — це жорстока і трагічна картина. Але, як відомо, поет не відступив від життєвої правди: в тогочасних умовах доля жінки – покритки була жахливою. Син покритки «Піде собі сліпця водить», а її «покине Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила, Та ще й вилає». Ця нещасна жінка уособлює саму Україну — ошукану, замучену загарбниками та своїми дітьми, які «гірше ляха її розпинають».

8. Охарактеризуйте образи двох жінок із вірша «У нашім раї на землі…». Чому жінка, яка в шлюбі народила дитину, така ж нещасна, як і покритка?
У творі зображено дві типові долі матері-кріпачки: матері, яка народила дитину в шлюбі, і матері-покритки. Обидві долі трагічні. Першу матір, яка милується своєю дитиною, не може нею нарадуватися, чекає сумна й тяжка доля. Жінка втрачає дітей, які «розійшлись На заробітки, в москалі».
Ще тяжче майбутнє буде у матері-покритки та її дитини: «Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила».
І першу, і другу жінку очікує байдужість людей та холодна старість. Але все одно, материнська любов залишається безмежною.
Сумна й тяжка доля спіткала матерів, адже в умовах жорстокого і несправедливого світу годі сподіватися на добре життя.

9. Визначте спільні мотиви у віршах «Сон» («На панщині пшеницю жала...») та «У нашім раї на землі…».
Спільні мотиви: образи матерів-кріпачок, критика тогочасного суспільного ладу; картини тяжкої праці, становища дітей кріпаків; реалістичний стиль письма.

10. Прокоментуйте слова М. Рильського: «Нещасливий в особистому житті, Шевченко найвищу й найчистішу красу світу бачив у жінці, у матері».
Образ коханої, жінки-матері в Т. Шевченка постає в ореолі святості — поет готовий молитися перед нею, «мов перед образом святим». І коли цю кохану чи матір, цю чистоту-зорю, цю святиню топчуть, знущаються над нею пани і підпанки, чесна людина, а тим більше поет-трибун, мовчати не може. Тому Шевченко і заговорив про жінку.
Для Тараса Шевченка жіноча недоля була не просто однією з ряду тем його творчості, а згустком крові, що запеклась у його серці. Доля жінки-кріпачки для нього — насамперед доля його рідної матері, котру передчасно «у могилу нужда та праця положила», це його рідні сестри Катря, Ярина та Марія, оті «голубки молодії», в яких «у наймах коси побіліли», це, зрештою, його перша трепетна юнача любов, Оксана Коваленко, яку, як і героїню поеми «Катерина», збезчещено. Отже, жіноча недоля була для нього не тільки соціальною, а й особистою трагедією.

11. Випишіть із поезій Т. Шевченка слова у дві колонки: 1) з позитивними емоціями; 2) з негативними. Яких слів більше? Чому?
1) з позитивними емоціями; Матір (мама, ненька): … Слово мамо. Великеє, Найкращеє слово!; Тяжко матір покидати / У безверхій хаті. Батько і син: Утни, батьку, орле сизий! Сини мої! орли мої!. Встануть сердеги працювати, / Корови підуть по діброві, / Дівчата вийдуть воду брать, / І сонце гляне, — рай та й годі; А тим часом / Виросла могила, А над нею орел чорний / Сторожем літає, / І про неї добрим людям / Кобзарі співають, / Все співають, як діялось, / Сліпі небораки, — / Бо дотепні…; Попідтинню сіромаха / І днює й ночує; / Нема йому в світі хати…; Ярема гнувся, бо не знав, / Не знав, сіромаха, що виросли крила, / Що неба достане, коли полетить, / Не знав, нагинався….
Великомучениця ( крім християнської традиції, є ще й авторське шанобливе ставлення до жінки, жінки-матері): А ти, Великомученице? / Села минаєш, плачучи вночі.
Вдова А ти, моя Україно, / Безталанна вдово; Плач, Украйно! / Бездітна вдовице!; А ти гріх мій спокутуєш / В людях сиротою, Безбатченком!..”; Ледащо (ледащиця), цокотухи, пройдисвіт … Люде серця не побачать, /А скажуть — ледащо!; А моя десь, ледащиця, / За морем блукає; Бодай же вас, цокотухи,та злидні побили..; І горе, і море, де перше витав, де ватагу пройдисвіта / Водив за собою.
2) з негативними.
Золотом облиті / Блюдолизи…; Та й повірив тупорилим / Твоїм віршомазам.
Мов кабани годовані — Пикаті, пузаті!..

12. Побудуйте художню партитуру вірша «Сон» («На панщині пшеницю жала...»):

На панщині пшеницю жала, /
Втомилася; // не спочивать /
Пішла в снопи, // пошкандибала /
Івана сина годувать. ///
Воно сповитеє кричало /
У холодочку за снопом. ///
Розповила, // нагодувала, //
Попестила; // і ніби сном, /
Над сином сидя, // задрімала. ///

І сниться їй той син Іван /
І уродливий, / і багатий. //
Не одинокий, /а жонатий. //
На вольній, бачиться, // бо й сам /
Уже не панський, // а на волі; //
Та на своїм веселім полі /
Свою-таки пшеницю жнуть, //
А діточки // обід несуть. //

І усміхнулася небога, /
Проснулася // – нема нічого… //
На сина глянула, / взяла /
Його тихенько сповила /
Та, щоб дожать до л а н о в о г о, /
Ще копу дожинать пішла. ///


Коментарі

Всього коментарів: 0