Українська література доби Ренесансу й доби бароко

ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ

1. Представниками українського поетичного бароко є
В Іван Величковський, Лазар Баранович

2. Основною подією в козацьких літописах та «Історії русів» є
В Національно-визвольна війна 1648—1654 рр. під проводом Б. Хмельницького

3. Думка про те, що Русь-Україна — державне утворення саме українського народу, а наша історія починається значно раніше, аніж у ХІV ст., утверджується в
Г «Історії русів»

4. Назвіть перші друковані книги в Україні. Яку з них і де використовують і досі?
Засновником українського друкарства став Святополк Фіоль, який у 1491 р. видав 2 книжки слов’янською мовою для потреб українців (ці книжки — Октоїх і Часослов — були опубліковані в Кракові).
Часосло́в, або молитвослов — церковно-богослужбова книга, що містить молитви щоденних церковних служб, призначена для вжитку священиків, читців і співаків. Назва походить від слова «часи» (години) — частини церковної служби.
Крім незмінних молитов, у Часослові вміщені змінні піснопіння (тропарі, кондаки), пасхалія, потрібні вказівки церковного уставу.

5. Поміркуйте, чому «Українська літературна енциклопедія» та інші літературознавчі довідники подають огляд літописів С. Величка й Г. Граб’янки в статтях про авторів, а «Літопис Самовидця» — окремою статтею.
Самійло Величко (1670 — після 1728) та Григорій. Граб’янка (рік народження невідомий — 1738) — історичні особи, знамениті козацько — старшинські літописці.
Ім’я автора «Літопису Самовидця» невідоме , таку назву йому дав П. Куліш. Автор літопису, безумовно, брав участь у тогочасних історичних подіях (звідси й ім’я Самовидець).

6. Відомості якого літопису взято за основу сюжету першого історичного роману в українській літературі? Як називається цей роман і хто його автор?
Ім’я автора «Літопису Самовидця» невідоме , таку назву йому дав П. Куліш, до речі, відомості з цього твору він узяв за основу першого історичного роману в українській літературі «Чорна рада».

7. Чому «Історію русів», написану російською мовою, уважають вершинним твором української патріотичної прози?
Відмінність «Історії русів» від козацьких літописів кінця XVІІІ ст. полягає в її виразній ідеологічній спрямованості — ідеї автономізму, незалежності, у намаганні провести чітку грань між Україною та іншими державами, зокрема — Росією. Автор постійно нагадує читачеві, що Україна — не провінція і не окраїна іншої держави, яка підлягає чужому уряду. Це незалежна країна, котра живе самостійним і самобутнім життям, хоч і підпадає час од часу під вплив могутніх сусідів — Росії, Польщі, Туреччини. У творі засуджується тиранія. Йдеться про те, що будь-яка тиранія і насильницьке правління нетривалі й недовговічні. Історіограф підкреслює, що не сила, деспотизм і жорстокість, а лагідність і милосердя мусять бути найважливішими чеснотами володаря держави. В «Історії русів» використано легенду про відвідування Петром І Полуботка у фортеці, і що саме такі ідеї щодо володаря передавав Полуботок перед смертю російському цареві. Чужоземне керування державою швидко перетворюється на тиранію, яка є страшнішою, коли йде від іншої країни, від чужого володаря. Полуботок пригадав цареві всі утиски й страждання, яких зазнав український народ від російських напівграмотних чиновників, про тисячі загиблих українців на канальних роботах і в далеких походах.

8. Опишіть будиночок, у якому відбувалося вертепне дійство.
Вертепний ляльковий театр мав форму двоповерхового дерев'яного будинку. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію.
У верхній частині діяли святі й сатана, тут відбувалися сцени поклоніння пастухів і волхвів. Ця частина драми закінчувалася смертю Ірода, після якої люд мав би веселитися, тому з цього моменту дію переносили на нижній ярус. Тут улюбленцями глядачів були Запорожець (Солдат), Шинкарка, Дяк, Дід і Баба.

9. Якою мовою розігрувалася вистава у верхній частині вертепу, а якою — у нижній? Чим це зумовлено?
Перша частина має книжне походження (вона написана книжною мовою, у якій багато церковнослов’янізмів), то друга — є витвором народу, у ній спостерігаємо віддзеркалення тогочасного українського побуту.
Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали «свята», мала більш-менш стабільну композицію, натомість, друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібності й дотепності вертепника.

10. Розкажіть, що ви знаєте про С. Фіоля, Фр. Скорину й І. Федорова.
Святополк Фіоль (близько 1460 — між 7 травня 1525 і 16 травня 1526), слов'янський першодрукар, уродженець м. Нойштадт у Франконії (Німеччина); 1479 року прибув до Кракова і на засоби багатого міщанина Яна Тужона(Яна Турзо) заснував друкарню на кириличних шрифтах, виготовлених Рудольфом Борсдорфом з Бравншвайґу. Фіоль перший надрукував книги старою українською мовою: «Осьмогласник» (1491) з дереворитом «Розп'яття», «Часословець» (1491), «Тріодь пістну» (не датована) і «Тріодь цвітну» (1491). 1492 в наслідок конфлікту з місцевим кліром покинув Краків і жив у Левочі на сході Словаччині. За свідченням З. Копистенського, книги Фіоля були поширені на територiї сучасної України ще в 20-их роках XVII століття Збереглося 79 примірників видань Фіоля.
Працю С. Фіоля продовжив Франциск Скорина (народився до 1490 Полоцьк — помер не пізніше 1551 Прага), який на початку ХVІ ст. в Празі видрукував 23 книжки в перекладі на тодішню українсько-білоруську мову. Фр. Скорина — білоруський першодрукар, просвітитель, перекладач, митець-графік, один із засновників кириличного книгодрукування.
Розвитку нашого книговидавництва сприяв славетний Іван Федоров (1520, Москва — 5 грудня 1583 р., Львів), який у 1574 р. надрукував у Львові «Буквар» і Апостол, а ще через 7 років в Острозі — Біблію.
Іван Федорович має великі заслуги і перед українським книжковим мистецтвом — він створив нові накреслення шрифтових літер. Його орнаментальні книжкові знаки — це оригінальні декоративні твори, часто виконані в суто українському стилі, що не втратили мистецького значення й досі.

11. Прочитавши уривки з думи й літопису, визначте їхні спільні стилістичні особливості. Про що вони свідчать?
У художньому творі повтор є необхідним стилістичним елементом, що забезпечує логічність, точність, ясність вираження .
Стилістичні функції повтору в межах двох суміжних реплік розкриваються в тісному взаємозв'язку з контекстом. Загальним для них є вираження безпосередньої і завжди експресивно-забарвленої реакції на сказане (подив, радість,задоволення, різні відтінки негативної реакції).

12. Прокоментуйте вислів: «Невідомо, чи ще якийсь витвір людської культури так єднає минуле із сьогоднішнім, пов’язує тілесне з духовним, впливає на розум і почуття, як вертеп. Вертеп — це результат духовної праці сотень і сотень поколінь» (І. Швець).
Звичаї народу — це прикмети, за якими нація вирізняється не тільки в сучасності, а й в історичному минулому. Незважаючи на занепад старих традицій, вертепи залишаються улюбленими формами мистецького вираження різдвяної радості. Вертеп — це свого роду театр, у якому акторами стають усі охочі. Це дійство, яке відображає дитячу щирість та зрілу віру, віру в народження Ісуса Христа. Вертеп — це своєрідний простір, якого не торкається час. Вертепні сценки хоча й змінюються з часом, у своїй суті передають містерію і величність Різдва. Міняються літературні та сценічні форми, однак незмінною залишається основна вістка, про яку розповідають ангели, пастухи, царі. Головна мета вертепу — благовістити про народження Христа, привітати глядачів із Різдвом, новорічними святами. Вертеп — це дійство, яке вносить радість, мир і спокій у кожну оселю.