Контрольна робота 3. Нова українська література. І. Котляревський «Енеїда», «Наталка Полтавка». Г. Квітка-Основ’яненко «Маруся»

Варіант І

1. Укажіть, кому належать подані нижче слова про Г. Квітку-Основ’яненка.
А
І. Франку

2. Повість Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» належить до літературного напряму
Б
сентименталізму.

3. Маруся та Василь із повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» познайомилися
В
на весіллі.

4. Укажіть різновид поеми І. Котляревського «Енеїда».
А
бурлескно-травестійна.

5. Ствердження народної моралі найяскравіше виявляється в епізоді поеми І. Котляревського «Енеїда»
В
в описі пекла.

6. «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!»,— говорять про героя твору І. Котляревського «Наталка Полтавка»
А
возного.

7. Укажіть відповідність між засобами створення комічного та прикладами.
1В, 2Б, 3Г, 4Д.

8. Схарактеризуйте образ Наталки з драми І. Котляревського «Наталка Полтавка».
Головною героїнею є колись жила у Полтаві, а тепер сільська убога дівчина-красуня Наталка. З реплік інших дійових осіб ми довідуємося, що благополучне Наталчине дитинство минуло в заможній сім’ї, але її батько, заводячи дружбу з панами й підплачуючи їх заради отримання дворянства, протринькав маєток, вигнав уже дорослого прийомного сина Петра, дорікаючи вбогим походженням та безмаєтністю, і помер, залишивши вдову й дорослу дочку в злиднях. Статус дочки із заможної сім’ї спричинився до належної самооцінки дівчиною власної гідності, унеможливив відчуття страху перед представниками влади. Закономірно, що з возним Наталка розмовляє так, як це не посміла би робити жодна її сільська ровесниця: виразно дає йому зрозуміти, що ніколи не полюбить, а заміж за Тетерваковського, тобто за сільськими мірками досить бажаного для багатьох дівчат жениха, взагалі виходити не збирається. Мова Наталки щедро пересипана прислів’ями, дівчина має гарний голос, знає чимало пісень, якими увиразнює свою долю й становище, проявляє себе вірною в коханні, щиро піклується про стареньку матір. Народний звичай сватання для високоморальної героїні священний, але велика любов до Петра змушує дівчину відчайдушно боротися за своє особисте щастя, і вона отримує перемогу.

9. А Висловіть свою думку про художнє розкриття Г. Квіткою-Основ’яненком у повісті «Маруся» традиційних народних моральних уявлень та їхнє значення для сучасників письменника і в наші часи.
Головним персонажем повісті є Маруся — єдина дочка багатого селянина Наума Дрота. Портрет дівчини виписано в традиціях уснопоетичної творчості: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки, як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». За допомогою пестливих слів та порівнянь автор налаштовує на позитивне сприйняття героїні.

Зовнішні риси Марусі гармоніюють з її моральними якостями. Вона розумна, розсудлива, скромна, працьовита, допомагає в усьому батькам, є втіхою їм на старості.
Почувши Василеве освідчення в коханні, Маруся відповідає йому щирим почуттям. Так, Г. Квітка-Основ’яненко розвиває сковородинську філософію серця, показує, що лише взаємні почуття можуть зробити людей щасливими, зробити душі закоханих — шляхетними. Ця гідність проявляється увірності, здатності піти на самопожертву заради кохання.

Зовсім непереконливою сприймається розв’язка повісті, яка є типовою для творів сентиментальної літератури, умовною й не випливає з розвитку попередніх подій. Маруся виявляється жертвою випадкових обставин і помирає, не дочекавшись повернення Василя всього один день. Дисонанс між красою героїні, з одного боку, та неможливістю здобути щастя, з іншого, створювало в повісті ефект трагізму, розчулювало читача й викликало співчуття до героїні.

Образ Марусі є значною мірою схематичним і не розвивається протягом усього твору. Але така манера творення персонажів була властива прозовій літературі початку ХІХ ст. Минуло ще чимало часу, поки письменники побачили можливість і необхідність створювати художні образи в розвитку й психологічно мотивувати їхні вчинки.

Варіант II

1. За античний зразок для «Енеїди» І. Котляревський узяв твір
В
Вергілія

2. Сатиричне змалювання українського панства в поемі І. Котляревського «Енеїда» найсильніше виявляється
А
в описі пекла

3. Венера, мати Енея, допомогла синові в боротьбі з ворогом
В
замовивши Вулканові для нього зброю

4. «От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує»,— говорить герой про
В
Наталку

5. Батько Марусі з повісті Г. Квітки-Основ’яненка не дав згоди на одруження, тому що Василь
А
мав служити в армії.

6. Укажіть, кому належать подані нижче слова про Г. Квітку-Основ’яненка.
Б
П. Кулішу

7. Установіть відповідність між героєм та його характеристикою.
1Б, 2Д, 3В, 4А.

8. Схарактеризуйте образ Енея.
Як засвідчує сама назва твору, головним героєм поеми є Еней.

На початку твору автор характеризує його вельми критичними епітетами й порівняннями: «...на всеє зле проворний, завзятіший од всіх бурлак» (бездомна людина, гуляка), «ланець (обідранець, халамидник), «поганець», «мутив, як на селі москаль» тощо. Він — любитель бенкетувати й пиячити, гульвіса, «що вміє бісики пускать» (легко зводить з розуму й так само легко кидає Дідону).

За розвагами й пияцтвом забуває навіть про найвищу мету свого життя — будування нової Трої.

Щодалі виразніше проступають симпатичні риси Енея — він «ласкавий, гарний і проворний, і гострий, як на бритві сталь» (тобто дотепний), доброзичливий, легко сходиться з людьми, вміє іронічно подивитися на себе. Згодом помічаємо, що й сам автор милується героєм: «Прямий, як сосна, величавий, Бувалий, здатний, тертий, жвавий».

Еней — вимогливий керівник, однак добрий, справедливий, турботливий, винахідливий: «...один за всіх не спав, він думав, мислив, умудрявся (бо сам за всіх і одвічав). Зрозумівши, що буря може знищити його флотилію, він швидко орієнтується в ситуації, іде на приниження (дає хабара Нептуну), аби тільки врятувати своє військо.

Особливо приваблює прагнення троянського кошового уникати зайвого кровопролиття, для цього він використовує неабиякий дипломатичний хист. Прибувши в Латинію, Еней спочатку намагається мирно порозумітися з тубільним населенням. Він шле до царя Латина послів з подарунками і вміло здобуває його прихильність. Коли ж через підступність Юнони виникає загроза війни, Еней успішно укладає союз з аркадійським царем Евандром. Так само схиляє на свій бік Латина.

Коли ж не допомагає дипломатія, Еней проявляє себе як досвідчений, винахідливий і розважливий полководець. Він уміло організовує підготовку до битви, сам добре володіє зброєю. А найважливіше — готовий іти на самопожертву заради людей, адже «к добру з натури склонний». Це переконливо виявляється в кульмінаційній сцені його бою з Турном. Щоб припинити кровопролиття, Еней пропонує суперникові вирішити їхній спір за Лавінію поєдинком. Б’ється він завзято, але водночас виявляє людяність, великодушність — готовий відпустити переможеного ворога. І тільки помітивши на Турнові обладунки свого вбитого товариша, безжалісно розправляється з ворогом.

9. А Напишіть твір-мініатюру з теми: «Утілення морального й естетичного ідеалів, народних традицій в образах повісті Г. Квітки — Основ’яненка “Маруся”».
Головні герої твору Маруся і Василь втілюють найкращі людські якості, що цілком відповідало ідеалам самого автора. Маруся була «і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще к тому тиха, і смирна, і усякому покірна», «до усякого діла невсипуща». А ще «висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона...». Її монологи розкривають неповторний внутрішній світ молодої дівчини — глибокий, багатий, красивий.

Так само й Василь — щирий, відданий, чесний, роботящий парубок, життєва трагедія якого в тому, що він бідний сирота, за якого «нікому заступитися».

Ідеалом людини-селянина постає і батько Марусі, Наум Дрот. Пантелеймон Куліш наголошував, що в ньому зібрані й опоетизовані кращі риси українського хлібороба. Цей образ став утіленням глибокої релігійності автора, адже саме Божою волею і поєднанням рідних після смерті втішає він свого героя: «Се вже в нього така натура: чи хоч трохи біда чи радість є йому яка, зараз до Бога».

Квітка виявив себе неперевершеним майстром етнографічного малюнку: ми легко можемо вивчати побут українців початку ХІХ століття за його творами.

Б Висловіть свої думки про подані нижче твердження стосовно часів І. Котляревського та сучасного світу: «Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть, там грудь сильніша од гармат»; «Де общеє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку, лети повинність ісправлять».

Для українців «Енеїда» І. П. Котляревського — високопатріотична епопея України, незважаючи на її бурлескно — травестійний стиль. Письменник зображує Енея і троянців, скріплених міцною дружбою. Вони люблять бенкетувати, але ніколи не забувають про лицарську честь воїна, вміють захистити батьківщину. У цьому нас переконує подвиг двох героїв поеми — Низа та Евріала.

Вони — лицарі, їм властиве самовіддане виконання обов’язку.

Письменник устами своїх героїв возвеличує патріотичні подвиги народу, закликає співвітчизників підкорити особисті інтереси інтересам суспільним.

Життя своє герої віддали заради перемоги над ворогом, і автор високо цінує їх героїчний подвиг:

Так кончили жизнь козарлюги,
Зробивши славнії услуги
На вічність пам’яті своїй.

Високий дух патріотизму, волелюбні настрої властиві усім троянцям. Про це свідчить і те, що по-своєму повторили подвиг Низа і Евріала і такі герої поеми, як брати Битіас і Пандор, троянці Геленор і Лик... Сміливістю, мужністю, військовою доблестю наділений і ватажок троянців — Еней.

Отже, І. П. Котляревський у своїй поемі «Енеїда» оспівує подвиг як найвищий вияв патріотизму і громадської мужності, самовідданості в боротьбі за справедливе діло.

Варіант ІII

1. Зевс відправив Енея у морську подорож, щоб він
А
заснував нове царство.

2. Небожителі в поемі І. Котляревського «Енеїда» виступають
В
заздрісними, сварливими.

3. П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка» за жанром є драмою
Б
соціально-побутовою

4. «Золото — не дівка!.. Крім того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця»,— говорить герой
А
про Наталку.

5. Поштовхом до написання Г. Квіткою-Основ’яненком повісті «Маруся» послужило бажання
А
довести спроможність українського прозового слова.

6. Маруся та Василь з повісті Г. Квітки-Основ’яненка не одружилися, тому що
В
Марусі не стало на світі

7. Установіть відповідність між героєм і словами, які йому належать.
1В, 2Г, 3Д, 4А.

8. Порівняйте образи Марусі та Наталки Полтавки, знайдіть спільне та відмінне.
Маруся зображена у повісті богобоязливою дівчиною. Вона часто ходила до церкви, ніколи не гнівила своїх батьків, бо дуже любила і поважала їх. Дівчина стала переживати, коли полюбила Василя, бо не могла про це нікому сказати: ані подрузі, ані батькові з матір’ю. Це її дуже пригнічувало, бентежило душу.

Головна героїня працьовита, слухняна, завжди допомагає своїм батькам. З повагою і пошаною ставиться до них. Батьки виховали її бути скромною, слухняною, покірною.

До свого коханого Маруся ніжна, ласкава, її внутрішній світ сповнений радісних почуттів, душевної краси. Вона прагне щастя.

Переборовши свою скромність, дівчина зважилась благати батька зглянутись на неї, не губити її щастя і видати заміж за Василя.

Вона нікому не скаржиться на свою долю і не шкодує за втраченим життям. Батькам же радить не вболівати, щоб не розгнівати Бога.

Наталка — проста селянська дівчина. Але щось у ній є незвичайне, дуже красиве. Це багатство душі, скромність, працьовитість, повага до старших. Дуже приваблює те, що у Наталки немає жодної негативної риси. Вона — приклад для всіх українських дівчат.

Виборний блискуче підмічає всі риси дівчини: «…Розумна, моторна.., яка трудяща, яка рукодільниця…»

Наталка любить землю, пісні, створені на цій землі. Певне, Наталка не тільки талановита, вона й гаряча патріотка.

Вона ніжно любить свою матір і готова слухатись навіть тоді, коли Терпилиха намагається примусити її вийти заміж за возного, багатого пана: «Мамо! Все для тебе стерплю…» «Об розумі і добрім серці Наталки нічого й говорити», — промовляє виборний.

Наталка справді розумна дівчина. Вона вміє красиво висловити свою думку, правильно оцінити події. Дівчина розуміє, що вона нерівня возному: «Ви пан, а я сирота…», «у пана така жінка буде гірше наймички… буде кріпачкою». У цих репліках ми бачимо гострий критичний розум героїні, її протест проти кріпаччини.

Найпрекрасніша риса Наталки — вірність у коханні. Вона щиро кохає свого милого Петра, хоч уже не бачила його чотири роки.

Зболіле серце Наталки не може відцуратися від коханого, хоча їй натякають на його зраду, а, може, й смерть. Вона з надією чекає його. Наталка рішуча дівчина. Заради благополуччя матері вона здатна до самопожертви: готова покинути Петра та йти за возного.

У своїй боротьбі за власне щастя героїня проявляє більше наполегливості, ніж Петро. Ми чуємо й від Миколи, побратима Петра, захоплення Наталкою: «От дівка, що і на краю пропасті не тільки не здригнулась, а і другого піддержує».

Із великим почуттям особистої гідності Наталка оберігає своє чесне ім’я, говорячи возному: «Моє все багатство єсть моє добре ім’я; через вас люди начнуть шептати про мене…» Вона ніколи не дозволить принизити себе. І скромністю вона наділена неабиякою:

Дівка проста, некрасива,
З щирим серцем, не спесива,—

так характеризує сама себе дівчина, хоч інші справедливо вихваляють її.

Наталка шанобливо ставиться до старших — Макогоненка, возного, хоч який він їй осоружний. Ця риса притаманна більшості українських простих людей, а Наталка — дочка свого народу.

Уже готують Наталчине весілля з возним. Скільки душевного болю зазнає Наталка!

Та несподівано з’являється Петро, і Наталка заявляє, що не піде заміж за возного. Нечувано! Наталка йде проти вікових звичаїв, за якими засватана дівка не має права відмовитись від шлюбу. Возний погрожує штрафом, карою. Але Наталка готова краще утопитися, ніж бути за возним, бо її справжній наречений повернувся. А якщо не так, то вона готова навіть відректись від Петра, щоб ні за ким не бути, особливо за возним.. Отака Наталка!

9. А Напишіть висловлення з теми: «Уміння відстоювати людську гідність, власні принципи, боротьба за власне щастя — головна запорука успішної людини і в нашому сучасному світі».

Гідна людина не йде по слідах інших людей. (Конфуцій)

Почуття гідність будується на найвищих моральних ідеалах, які людина поважає в собі та інших. Як стати гідною людиною? Що зробити, щоб заслужено отримувати повагу інших і ставитися до себе точно так само? Для цього людині необхідно виховувати в собі ті самі якості, які належать до моральних висот. До них відноситься співчуття, безкорисливість, працьовитість, доброта, чесність, поважність.

Гідна людина ніколи не дасть себе в образу і не дозволить принижувати. При цьому сам він з глибокою повагою ставиться до свободи особистості інших людей. Він розумний, добрий, спілкується ввічливо, прощає іншим їх слабкості. Про таких кажуть, що вони гідні не тому що у них немає негативних рис, а тому що яскраво виражені позитивні.

Гідність будується на альтруїзмі та своєчасній допомозі іншим. Така людина не стане навмисно заподіювати іншим незручності, біль і страждання.

Коли у людини чітко сформовані моральні ідеали, він щодня робить щось, щоб наблизитися до них. Гідна людина радіє кожній можливості опинитися ближче до того самого добродійного образу, що він вибудував у своїй свідомості.

Але при цьому людська гідність не будується лише на виграних битвах і регаліях. Вона криється в людяності його вчинків. Гідна людина ніколи не зазнається, залишиться скромним. Філософ Мішель Монтень писав, що справжнє людська гідність схожа з річкою, бо найглибша водойма найменше шумить.