Контрольна робота 4. Твори П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки. М. Гоголь «Тарас Бульба». Т. Шевченко «До Основ’яненка», «Сон»

Варіант І

1. До поетів-романтиків не належав
Г
Г. Сковорода

2. Балада П. Гулака-Артемовського «Рибалка» присвячена темі
В
кохання

3. В уривку з поезії «Човен» Є. Гребінка використовує художні засоби
А
персоніфікацію, порівняння, епітети

4. Події, описані в повісті М. Гоголя «Тарас Бульба», відбуваються за часів
А
Запорозької Січі

5. Тарас Бульба стратив свого сина Андрія
В
через зраду Андрія Батьківщині

6. Герой-оповідач із поеми Т. Шевченка «Сон» перетворився на пташку й полетів спочатку
А
до Сибіру

7. Установіть відповідність між уривком із твору та його назвою.
1Д, 2Г, 3В, 4А.

8. Назвіть символічні образи у творах П. Гулака-Артемовського та Є. Гребінки, знайдіть у них спільне та відмінне.
Дія твору П. Гулака-Артемовського розгортається між трьома персонажами – Рябком, Паном та слугою Явтухом. Головний персонаж – дворовий пес Рябко – алегорія кріпака та його підневільне становище.

Балада «Човен» Є. Гребінки наповнена символічними образами: човен — людина; море — життя; хмари, вітер, громи — життєві труднощі й негаразди. Твір має автобіографічний характер, це роздуми молодого поета, який вирушає з рідного хутора в далекий Петербург, він ніби кидається в пінисті хвилі розбурханого житейського моря.

В обох байках запозичені сюжетні схеми, художньо-зображальні засобів, елементи композиційної структури фольклорних жанрів.

9. А Напишіть твір-мініатюру з теми: «Сюжет, образи твору М. Гоголя «Тарас Бульба» як узагальнення й символізація драматичної історії України».

Історична повість «Тарас Бульба» — один з найдовершеніших творів Миколи Гоголя. Перед читачами постає жива, яскрава історія українського народу, його боротьби за національну незалежність. У цій боротьбі гартувались могутні характери, міцні натури українських козаків, які приваблюють своїм героїзмом і безмежною любов'ю до рідної землі.

У центрі уваги письменника епоха національно-визвольної боротьби українського народу і героїчні характери, а не конкретні події і реальні історичні особи. До фактичної точності письменник не прагнув. Звідси і умовність повідомляються в «Тарасі Бульбі» хронологічних даних. Тарас Бульба був корінним «козаком», які жили в Україні. У ті далекі часи Україна була захоплена польськими та литовськими лицарями.

Деякі заможні жителі України перейшли на бік загарбників. Тарас Бульба та інші патріоти своєї Батьківщини організували Запорізьку Січ і боролися проти загарбників. Образ народу-воїна в повісті нерозривно пов'язаний з образом народу-трудівника. «Сучасні іноземці дивувалися тоді справедливо незвичайним здібностям його. Не було ремесла, якого б не знав козак: накурено вина, спорядити віз, намолоти пороху, справити ковальську, слюсарну роботу і, а до того ще, гуляти відчайдушно, — все це було йому під силу ». Письменник не вдається ні до яких засобів прикрашання, пом'якшення, затушовування особливостей епохи, суворості і грубості війни. 

Гоголь малює всю велич і героїку народної визвольної війни і цілком, беззастережно приєднується до народу. Письменник узяв історію українського народу в момент її високого підйому, в таку хвилину, коли, — подібно до того, як це буває і у вирішальні хвилини життя людини, — перевіряється весь характер народу. Художник-історик зобразив героїчний народний характер.

Б Зробіть ідейно-художній аналіз байки П. Гулака-Артемовського «Рибалка», відзначивши риси романтизму.

Ідея: уславлення щирого почуття кохання, за допомогою якого можна звабити людину, змінити умови її життя.

Ознаки романтизму у творі: перенесення в літературу фольклорного жанру балади; незвичайні картини природи; тон балади, її мелодійність, емоційна наснаженість; національний колорит у зображенні Рибалки і Русалки; наявність часто вживаних зменшувально-пестливих форм, лексика поезії.

До художніх особливостей балади відносяться: риторичні оклики: «Вода шумить! Водя гуля!», «Ловіться, рибочки, великі і маленькі!», «Що рибка смик — то серце тьох!», «Аж ось гуде і хвиля утікає!», «Аж гульк! / І косу зчісує, і брівками моргає!», «Гей, гей!.. / На зрадний гак ні щуки, ні лина!..», «І парубоцькеє віддав би нам серденько!», «І із води на світ виходять веселенькі!», «Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!», «Се дзеркало,— глянь на свою вроду!», «Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!», «І ніженьки по кісточки займає!», «То спиниться, то вп’ять все глибшенько пірнає!», «Гульк! — приснули на синім морі скалки!.. / Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!..».

Риторичні запитання: «Чи то коханнячко?», «Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?», «Чи се ж вода?».

Зменшувально-пестливі форми: «молоденький», «рибочки», «маленькі», «серденько», «рибалочка», «коханнячко», «дівчинонька», «брівки», «гарненький», «рибки», «сонечко», «червоненький», «веселенькі», «зіроньки», «ніженьки», «глибшенько».

Метафори: «Вода шумить… гуля», «рибка смик», «серце тьох», «серденько віщує», «хвиля утікає», «сонечко і місяць… хлюпочуться… виходять», «зіроньки блищать», «вода кісточки займає», «приснули скалки».

Епітети: «сонечко і місяць… веселенькі, червоненькі», «темна ніч», «зрадний гак», «парубоцькеє серденько».

Порівняння: «вода-дзеркало», «Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!».

Повтори: «Вода шумить!.. Вода гуля!.., «сумує…», «Гей, гей!».

Варіант II

1. Українським поетом-романтиком не є
А П. Грабовський

2. Спільними рисами романтизму у творах «Рибалка» П. Гулака-Артемовського та «Човен» Є. Гребінки є
В
незвичайні обставини

3. Андрій, герой повісті М. Гоголя «Тарас Бульба», пробрався до міста, що перебувало в облозі,
Б
підземним ходом

4. Зі словами: «Немає зв’язку святішого! Батько любить своє дитя, але це не те, братці, любить і звір своє дитя. Але поріднитися душею, а не кров’ю, може одна тільки людина» Тарас Бульба звернувся
А
до козаків

5. У Петербурзі герой поеми Т. Шевченка «Сон» відвідав
Б
царські палати

6. У рядках з твору Т. Шевченка «До Основ’яненка»: От де, люде, наша слава, Слава України! йдеться
А
про козацьку звитягу, мову, фольклор.

7. Установіть відповідність між героями та їхні» портретно-психологічними характеристиками.
1Б, 2Г, 3В, 4Д.

8. З’ясуйте і запишіть, які сатиричні образи Т. Шевченко використовує в поемі «Сон» для змалювання імперського режиму.
Для викриття звироднілості й зажерливості панівної верхівки Т. Шевченко використовує різні сатиричні засоби, а найбільше — сарказм: він наділяє панів емоційно-оцінними епітетами «пикаті», «пузаті», порівнянням «мов кабани годовані», називає їх «блюдолизами». їхню суть розкриває гротескна картина, яку І. Франко назвав «генеральним мордобитієм». По суті, у цьому епізоді узагальнено державно-бюрократичну машину імперії, її політичний устрій, у якому вирішальним є кулак. Саркастичними коментарями ліричний герой наділяє царицю, називаючи її «цяцею», він розчарований, бо раніше повірив її «віршомазам», описує її зовнішність, удаючись до карикатури — сатиричного засобу: «Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога». З осудом ставиться оповідач до Петра І й Катерини II, які зруйнували Запорозьку Січ і запровадили кріпацтво: «Це той первий, що розпинав // Нашу Україну, // А вторая доконала //Вдову сиротину». Гротесковим є й кінцевий епізод поеми, у якому від безглуздого крику царя провалюється під землю його челядь, без якої він стає жалюгідним, безсилим і смішним, саме в цей момент розкривається примарна сила царизму.

9А Напишіть висловлення з теми: «Чому за будь-яких обставин необхідно залишатися з народом, його цінностями» (за творами Т. Шевченка та власними спостереженнями й міркуваннями).
Широта політичного мислення, боротьба проти соціальної неправди і неволі, проти будь-якого насильства над людськими душами піднесла Т. Шевченка до вершин речника української нації. Шевченкове слово, його поетична мова запалювали серця мільйонів патріотичним вогнем. Поет оповивав крилом слави українську історію. Як висловився Дж. Грабович, "...він співець і пророк, що передавав голос свого народу, він духовний батько відродження української нації".

Завдяки його творчості українська література, пройнята гуманістичними ідеями, вийшла на широкий інтернаціональний шлях історичного поступу і вивела із забуття всю націю. Іти пліч-о-пліч з іншими народами − історична потреба кожної нації і неодмінна умова справжнього прогресу в її духовній творчості.

Добро i зло вiн бачив на землi свого дитинства, рай i пекло, i вiдчував свою єднiсть з Україною, з її народом. Все це стало часткою його самого. Вiн справдi вийшов з народу, жив з народом, всiма своїми думами i почуттями був з ним мiцно i нерозривно зв'язаний.

I в його пiснях-думах бринить ота любов до України i українцiв, яка невiддiльна вiд поезiї Кобзаря; без неї немає Шевченка.

Всiх страдникiв i борцiв поет називає братами i сестрами, з якими його єднає ненька-Україна. Цi люди живуть у його серцi, живуть у його творах. Це i його мати, яку "ще молодую у могилу нужда та праця положила", i батько, що "не витримав лихої долi − вмер на панщинi", i брати, яким "лоби поголили", i сестри, що вiк свiй провели у наймах i злиднях, i кохана його Оксаночка, яку спiткала доля Катерини. Але рiдними були поетовi i ота мати, що "на панщинi пшеницю жала" i далi сну-мрiї про волю не йшла, i нещасна бунтiвна Марина, i Перебендя, з його пiснями-думами про долю України, i наймичка Ганна, що знайшла пораду своєму горю у добротi людськiй.

Але великому Кобзаревi чужа була нацiональна обмеженiсть українських панiв типу "завзятого патрiота" Петра Скоропадського ("у свитi ходить мiж панами та п'є горiлку з мужиками, i вольнодумствує в шинку", а водночас "кругом паскуда", що "в селi своїм дiвчаток перебирає"), чи персонажiв вiрша "I мертвим i живим..." Поет добре знав українцiв, що любили "на братовi шкуру, а не душу". галерею таких панiв вiн показав у вступi до поеми "Сон" та мало не в усiх своїх iнших творах.

Б Напишіть есе про неприпустимість у нації «комплексу меншовартості».

Психологи називають комплексом неповноцінності таке відчуття людини, коли з’являється переконання у власній ущербності в порівнянні з іншими людьми. Причому, ця переконаність найчастіше не має під собою ніякого ґрунту.

Незважаючи на це людина, що страждає таким комплексом, вважає себе незначним, непривабливим для оточуючих.

Комплекс неповноцінності постійно вимагає підгодовувати себе свіжими підтвердженнями власної ницості та вбогості. А тепер давайте враховувати, що подібний комплекс неповноцінності й досі панує над українським соціумом й в державницькому плані. Ще зовсім недавно ми постійно відчували та рефлексували на свою меншовартість навіть щодо Росії, не кажучи вже про країни Заходу.

За цими постійними емоційними криками та буркотінням, натомість, втрачається справжній сенс подій та явищ.

Наприклад, ось як звучить заява державного секретаря США Тіллерсона: «Нам немає сенсу боротися за тіло української держави, в тому числі на Сході, якщо воно втратить свою душу через корупцію».

Про що йде мова? Про те, що об’єктів для нищівної критики в сучасній Україні стільки, що очі розбігаються. Й що та сама нинішня влада дає стільки приводів для неї, що навіть нема сенсу на цьому зупинятися. Й абсолютна правда, що за останні роки бажання кричати та вити від безвиході чи болю охоплювало кожного, хто хоч трохи небайдужий до подій в країні.

Однак не дозволяйте емоціям брати гору над розумом. Не дозволяйте собі, навіть якщо ви бачите якусь негативну інформацію, одразу робити широкі швидкі висновки. Вивчіть тему, дізнайтесь про зворотній бік медалі, вивчіть учасників події чи їх інтереси. А вже потім кричіть про зраду. Краще ж взагалі не кричати, а тихо й впевнено говорити.

Варіант III

1. Осередок романтичного руху в Західній Україні називався
Б
«Руська трійця»

2. В уривку з поезії Є. Гребінки «Човен» автор використовує художні засоби
А
персоніфікацію, порівняння, епітети.

3. Балада П. Гулака-Артемовського «Рибалка» присвячена темі
В
кохання.

4. Словами:
Ти ж бачив сам, як в темну ніч Блищать у нас зіроньки під водою;
Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч, — Зо мною будеш жить... звертається до рибалки з однойменної поезії П. Гулака-Артемовського

Б русалка

5. Найбільше жителі Дубно з твору М. Гоголя «Тарас Бульба» під час облоги страждали від
Г
від голоду

6. Тарас Бульба припустився помилки, що призвела його до полону й загибелі,—
А
повернувся за люлькою.

7. Установіть відповідність між уривками з творів та їхніми назвами.
1В, 2Д, 3Г, 4Б.

8. Назвіть плюси й мінуси вдачі Тараса Бульби з однойменного твору М. Гоголя.
Тарас Бульба — суворий воїн, який готовий віддати своє життя, захищаючи Батьківщину, честь і гідність свого народу. Небезпеки і страшні втрати тільки загартовують відважного героя.

Сімейному розміреного порядку Тарас Бульба воліє вільну, незалежну і бурхливу козаччину. У Запорізькій Січі його обирають отаманом, де розкривається безцінний талант мудрого, чесного і відважного командира.

Образ Тараса Бульби багато в чому суперечливий. Будучи мудрим полковником і надійним другом, Тарас Бульба був поганим чоловіком і деспотичним батьком. Відчуваючи гарячу, ніжну любов до мальовничих пейзажів українського краю, він залишався грубим, безкомпромісним із близькими і дорогими людьми.

Життя козака трагічно обривається. Його живцем спалюють поляки, прикувавши до дерева. Жорстокість смерті відважного воїна залишає глибоке драматичне враження. Вороги змогли знищити тільки фізичне тіло Тараса Бульби, але його любов до України, жага свободи і незалежність в кожному свідомому патріоті живі досі.

9. А Висловіть судження про необхідність свободи, національного визволення для вільного розвитку особистості та побудови демократичного устрою (за біографією Т. Шевченка та його творами, власними спостереженнями).
Права людини в сучасному світі – це не просто актуальна тема, це проблема. Людство, що пройшло крізь бійню двох світових воєн, безлічі кривавих локальних конфліктів, пережито жорстокі диктатури, дійшло висновку, що не може бути миру й злагоди на Землі, не може бути організованого цивільного життя без поваги до людини, її прав, свобод і потреб. Взагалі – то у статусі особи в кожному суспільстві і в кожній державі відображається її гуманізм та демократизм.

Всього 47 років прожив Тарас Григорович Шевченко. Серед них 24 перебував у кріпацтві, 10 — на засланнях, практично всі інші — під жандармським наглядом. Проте все, що зробив Великий Кобзар назавжди залишає його серед живих, утверджує як геніального нашого сучасника і далекоглядного пророка.

Безсмертна спадщина Тараса Григоровича Шевченка – одна з найбільших вершин людського генія. Шевченко – велетень духу, митець могутньої творчої сили, непримиренний борець за справедливість, за національне і духовне відродження України.

Все життя Шевченко боровся за справедливість, за свободу, розуміння якої виходило за межі вузького визволення людей від кріпацтва, від поневолення та національного визволення України з-під гніту Росії. В кожному вірші безсмертного „Кобзаря” Тарас Григорович розкриває душу українців, їх життя, прагнення.

Велич Шевченка полягає в тому, що він зумів повернути нам свою національну гідність і необхідність боротися за відновлення незалежної Української держави. Його безмежна любов до українців і України проявлялася в тому, що він навчав і переконував нас про можливість щасливого життя тільки в своїй незалежній державі.

В історії України ще не було людини, що зробила б такий велетенський вплив на уми і серця своїх співвітчизників. Він не був політиком, та на його ідеях сформувались і зросли чимало громадських організацій і партій. Він не був полководцем, але його слово змобілізувало сотні полків, дивізій, цілі армії, підняло до збройної боротьби мільйони українців, здобуло не одну визначну перемогу на полі бою. Він не був дипломатом, проте широта його поглядів, вклад у світову літературу та мистецтво, а головне світоглядні ідеї загальнолюдських братерства та любові, що базувались на християнських цінностях, здобули для України та українців належне визнання та пошану серед світової спільноти.