Вправа 307

Найсвітліший спогад із дитинства: мама вишиває рушники. У серці свято: то війнув крилато моєї мами вишитий рукав. Білим по білому тітка вишивала рідко: мало хто цю найтоншу, найшляхетнішу роботу розумів і цінував. Білим вона вишивала радше для хворих: на ніжних лагідних мережках око знаходило спочинок, тіло черпало в них приховану силу. Вишиту сорочку зберігаю: щебетно в ній серцю-солов’ю.


Коментарі

Всього коментарів: 0