Вправа 68

Повела житами стежка неширока
В поле, де тополя мріє одинока.

А над нею плинуть хмари, ніби думи,
Повні весняного трепетного суму
А до неї гнуться, лащаться ласкаво
Ніжні, нетолочені, росянисті трави
І стоїть тополя, повна сонця й болю,
Вітами-привітами кланяється полю.
Розкажи, тополе, не ховай од всіх,
Чому слабне вітер в кучерях твоїх.
Розкажіть ви, роси, ніби перли, чисті,
Чому вас роняють трави урочисті.

В. Симоненко

Виділені речення є складнопідрядними