Вправа 145

Варіант А. Художній текст.

Земля кружляє в космічному вальсі

Земля, наче вбрана на бал принцеса, кружляє у космічному танку поруч з рештою планет. Кожна з них дотримується власного ритму, наче дослухаючись до биття свого серця, але всі вони захоплені виром якоїсь, тільки їм чутної, космічної гармонії (речення з протиставними зв’язками). Всі вони закохано посміхаються Сонцю і йому присвячують свій танець. Земля обрала ритм вальсу, максимально наблизившись до Світила. Всесвіт святково прибрався, зорі, як свічки, романтично мерехтять. Ще один оберт, іще, іще — і вона зважиться запросить Його на білий танець.

Щокою неба скочуються зорі

У горах стрімко вечоріло, без плавного переходу від сутінок до темряви. Раптово й майже зненацька насунулася наша перша ніч у поході, але ми-встигли поставити намети, розвести багаття й запастися дровами. Вже приємно пахло кашею, що доходила на вугіллі. Ще трохи терпіння — і будемо смакувати першу вечерю у мандрах. І щоб наблизити цей приємний момент, ми задивилися на зорі, що стали ближче й яскравіше у горах. Серпневе зоряне небо нас вразило: одна за одною, то тут, то там зривалися з неба зорі, як краплинки сліз, наче небо вже плакало за минаючим літом.

А вітер хилить клени

Ми росли в одному дворі, разом ганяли в футбол під розлогими кленами, не дивлячись на різницю у віці. Не ділилися таємницями, бо, мабуть, і друзями не були. А потім він закінчив школу, пішов до армії. А тоді якось розхвилювалися наші клени, і я почув, що почалося АТО ... Він написав моїй сестрі — і я зрозумів, що він не просто знайомий. Змінився склад нашої футбольної команди у дворі, але тепер я граю за двох: за себе і за хлопця моєї сестри, бо у нього зараз важливіші справи. Клени — мої свідки. Як би не хилив їх вітер, разом ми — сила!