Вправа 213

1. Сонця так багато, що аж небо побіліло від нього. [...], (що аж ...).

2. Скільки хвиль у бурхливому морі, стільки співів у серці моїм. (Скільки ...), [стільки ...].

3. Треба так звалити дерево, щоб кряжиста дубина, гуркнувши на землю, не зламала і не пошкодила інших дерев. [...], (щоб ...).

4. Хмари повзли так низько, що перехожі несподівано тонули. [...], (що ...).

5. Тарас був такий схвильований, що йому аж перехоплювало подих. [...], (що ...).

6. Голос так дзвенить, плете шовки-узори, що серце завмира. [...], (що ...).

 

III. 1. Сонця так багато, що аж небо побіліло від нього. [...], (що аж ...).

Реч. розповід., неокл., складпідр., 2 част., спол. що, кома.

I — головне, просте, пошир., односкл.

II — підрядне ступеню дії, просте, пошир., двоскл.